Розділ 10

Наступного ранку Клара прокинулася дуже рано.
Вона подивилася на свій чарівний ключ.
Цього разу він не світився.
Клара взяла його в руки й усміхнулася.
— Сьогодні він нікуди мене не кличе.
Дівчинка вийшла на подвір'я.
Там на неї вже чекали Аргос, Блейз, Лія та Сірко.
— Можемо просто погуляти лісом, — сказала Клара.
Усі погодилися.
Вони пішли знайомою стежкою.
Клара дивилася на дерева, квіти та сонячні промені, що пробивалися крізь листя.
— Знаєте, — сказала вона, — коли я вперше знайшла цю стежку, я навіть не уявляла, скільки всього мене тут чекає.
Лія підійшла ближче.
— Ти знайшла не просто стежку, Кларо. Ти знайшла свій шлях.
Клара усміхнулася.
Раптом між деревами з'явилося легке золотисте сяйво.
На галявині виникли Піонія, Жасмін, Лілія та Маграритка.
— Кларо! — радісно вигукнула Піонія.
— Ми хотіли попрощатися з тобою перед тим, як ти повернешся додому, — сказала Жасмін.
— Попрощатися? — здивувалася Клара.
— Не назавжди, — засміялася Піонія. — Ти ж тепер Хранителька Лісу. Ти ще багато разів сюди повернешся.
Клара подивилася на своїх друзів.
Аргос розправив крила.
Блейз засвітився золотими пір'їнами.
Сірко махнув хвостом.
Лія сіла поруч із Кларою.
— Ти знаєш, що означає бути Хранителькою? — запитала вона.
Клара трохи подумала.
— Захищати ліс?
— Так.
— Допомагати тим, хто цього потребує?
— Так.
— Знаходити нових друзів?
Лія посміхнулася.
— І це теж.
Клара подивилася на чарівний ключ.
— Тоді я зрозуміла. Хранителька — це не та, хто має найбільше магії. Це та, хто не проходить повз того, кому потрібна допомога.
Лія кивнула.
— Тепер ти справжня Хранителька Лісу.
Клара обійняла лисицю.
— Дякую, Ліє.
До них підлетіли феї.
Піонія подарувала Кларі маленьку квітку.
— На згадку про нас.
Клара взяла її.
— Дякую.
Усі друзі зібралися разом.
Аргос, Блейз, Лія, Сірко, феї та Клара стояли посеред чарівного лісу.
Клара подивилася на них і сказала:
— Я ніколи не забуду цей ліс. І всіх вас.
Потім вона разом із друзями повернулася додому.
Мама й тато вже чекали на подвір'ї.
— Ну що, Хранителько Лісу? — усміхнувся тато.
Клара засміялася.
— Схоже, тепер це моє справжнє життя.
Мама обійняла доньку.
— Головне, щоб ти була щаслива.
Клара подивилася на чарівний ключ.
Він тихенько засвітився.
Дівчинка усміхнулася.
Вона знала, що колись знову відкриє портал.
Адже попереду на неї чекали нові світи, нові друзі та нові добрі справи.
Але тепер Клара точно знала одне:
вона — справжня Хранителька Лісу.
Кінець. 🌲🐉🦊✨