Розділ 9

Наступного ранку Клара прокинулася ще до сходу сонця.
Вона підійшла до вікна й побачила, що Аргос уже сидить на подвір'ї, а Блейз спав на гілці дерева.
Лія лежала на траві поруч із Сірком.
Клара тихенько вийшла з дому.
— Доброго ранку, друзі!
Аргос підняв голову.
— Доброго ранку, Кларо.
Раптом ключ у руках дівчинки почав світитися золотим світлом.
— Знову комусь потрібна допомога, — сказала Клара.
Лія підбігла до неї.
— Схоже на те.
Клара взяла ключ, заплющила очі й провела ним угору-вниз.
Перед друзями відкрився портал.
Вони всі зайшли всередину.
По той бік порталу був великий зелений луг, оточений високими горами.
— Який гарний світ! — сказала Клара.
Раптом вони почули тихеньке:
— Допоможіть...
Клара озирнулася.
— Хто це?
З-за великого каменя виглянув маленький зелений дракончик.
Він був зовсім маленький і мав сумні очі.
Клара присіла біля нього.
— Привіт. Як тебе звати?
— Мене звати Ріо, — відповів дракончик. — Я загубив свою сім'ю.
Клара подивилася на Лію.
— Треба йому допомогти.
— Звичайно, — сказала лисиця.
Аргос підняв голову й принюхався.
— Я відчуваю запах інших драконів. Вони могли полетіти в гори.
— Тоді ми знайдемо їх! — сказала Клара.
Аргос піднявся в повітря, а Блейз полетів поруч.
Клара сіла на Аргоса, а Ріо влаштувався перед нею.
Лія та Сірко побігли землею.
Вони полетіли до гір.
Невдовзі Ріо підняв голову.
— Я чую їх!
За однією з гір було велике драконяче гніздо.
Біля нього стояли два дорослі дракони.
— Ріо! — радісно вигукнула дракониця.
Маленький дракончик одразу злетів із Аргоса й підбіг до неї.
— Мамо!
Клара посміхнулася.
Родина драконів нарешті була разом.
— Дякую тобі, Хранителько Лісу, — сказав батько Ріо.
Клара похитала головою.
— Не треба дякувати. Я просто допомогла знайти дорогу додому.
Ріо підійшов до Клари й подарував їй маленьку зелену луску.
— Щоб ти мене не забувала.
Клара обережно взяла подарунок.
— Я ніколи тебе не забуду.
Лія посміхнулася.
— Ще одна добра справа.
Клара подивилася на свій ключ.
— Цікаво, куди він приведе нас наступного разу?
Аргос засміявся.
— Думаю, дуже скоро дізнаємося.
Клара востаннє помахала Ріо та його родині й разом із друзями повернулася додому.
На столі вона поклала поруч блакитну квітку від Елари та зелену луску Ріо.
Її маленька колекція спогадів із магічних світів поступово ставала все більшою.
І Клара відчувала: її пригоди тільки починаються.