Розділ 8

Наступного дня Клара прокинулася від теплого сонячного проміння.
Вона сіла на ліжку й побачила, що її чарівний ключ лежить на столі.
Але цього разу він не світився і не був гарячим.
— Дивно... — прошепотіла Клара.
Дівчинка одягнулася й вийшла з кімнати.
На подвір'ї її вже чекали Лія, Сірко, Аргос і Блейз.
— Доброго ранку! — сказала Клара.
— Доброго ранку, Хранителько, — сказала Лія.
Раптом ключ на шиї Клари засвітився блакитним світлом.
— Знову? — здивувалася Клара.
Лія підійшла ближче.
— Схоже, хтось знову потребує допомоги.
Клара взяла ключ у руку.
— Тоді дізнаємося хто.
Вона заплющила очі, провела ключем угору-вниз — і перед ними відкрився портал.
Клара разом із друзями пройшла крізь нього.
Вони опинилися біля величезного озера.
Навколо росли незвичайні дерева з блакитними листочками, а над водою літали маленькі світлячки.
Але саме озеро було зовсім темним.
— Чому тут так темно? — запитала Клара.
До них підбігла маленька дівчинка з крилами.
— Ви прийшли! — радісно сказала вона.
— А хто ти? — запитала Клара.
— Мене звати Елара. Я фея цього озера.
Елара сумно подивилася на воду.
— Раніше це озеро світилося всю ніч. Воно допомагало всім мешканцям нашого світу знаходити дорогу додому. Але сьогодні його світло зникло.
Клара підійшла до берега.
— А ви знаєте, чому?
Фея похитала головою.
— Ні. Ми шукали всюди, але не знайшли причини.
Лія уважно подивилася на воду.
— Кларо, здається, я бачу щось під водою.
Аргос нахилив голову.
— Я теж.
Клара подивилася на темне озеро.
— Тоді треба перевірити.
Вона підійшла ближче до води й побачила маленький срібний кристал, який лежав на дні.
— Можливо, це і є джерело світла?
Блейз підлетів ближче.
— Схоже на нього.
Клара простягнула руку до води.
Коли її пальці торкнулися поверхні, вода засвітилася блакитними хвилями.
Срібний кристал повільно піднявся з дна й опинився в долонях Клари.
— Він теплий! — здивувалася вона.
Елара підлетіла до неї.
— Це Серце Озера!
Клара обережно поклала кристал на великий камінь біля води.
Раптом усе озеро спалахнуло блакитним світлом.
Дерева засяяли, світлячки піднялися в небо, а вода стала схожою на зоряне небо.
Елара радісно засміялася.
— Ти врятувала наше озеро!
Клара посміхнулася.
— Я просто допомогла знайти те, що вже було тут.
Елара подарувала Кларі маленьку блакитну квітку.
— Тоді візьми її. Вона буде нагадувати тобі про наше озеро.
Клара подякувала феї.
— Мені вже час додому. Але я обов'язково повернуся.
Вона взяла ключ, попрощалася з Еларою та разом із друзями зайшла в портал.
Коли Клара повернулася додому, ключ знову став звичайним.
Дівчинка поклала його на стіл і усміхнулася.
Вона вже знала: попереду на неї чекає ще багато світів.
А її маленький ключик обов'язково покаже їй дорогу.