Розділ 23. Лід та полум’я

Розділ 23. Лід та полум’я

Цікаво, який сьогодні день за місячним календарем? Такі дні треба зберігати в пам’яті для того, щоб ніколи не виходити з дому. На рідкість гівняно почався і не зрозуміло чим закінчиться.

Раніше такого питання в мене ніколи не виникало. Відьми та чаклуни інтуїтивно відчувають фазу нічного світила, бо це один з найпотужніших джерел сили. Кожен використовує і реагує на нього по своєму, але байдужим ніхто не залишається. Останнім часом я втратила це відчуття. Перегони зі Смертю відбили бажання прислуховуватися до себе, загостривши інші, досі не знайомі інстинкти.

Як на мене, гільдія астрологів розробила занадто складний календар. Місячний цикл триває приблизно тридцять діб. В народі розрізняють лише чотири основні фази: молодик, чверть зростання, повня та чверть спадання. Так простіше для людей, яким не важлива різниця. Таких більшість у світі і це нормально. Алхімікам, морякам, садівникам та працівникам полів, такого календаря виявилося замало. Ну, і чарівникам з відьмами також, але наш голос ніколи ніхто не враховує. Для них ми існували лише в дитячих казках та старих легендах, що в принципі непогано, зважаючи на нашу репутацію, але залишає менше обсягу для маневрів. Чи навпаки надає пріоритет? Важко сказати.

Ким була проведена «місячна» реформа я вже не пам’ятала. Це було дано, ще при старій вірі. Хтось зі вчених розумників з довгими сивими бородами розділив 30 місячних діб на сім фаз і назвав іменами стародавніх богинь. Цікава концепція, нічого не скажеш. На диво, вона пережила стару віру.

Моя перша шлюбна ніч повинна була припасти на другий день фази Селени. Пік повні у всій його красі та силі. Як на мене, це було не вдалим рішенням. Я воліла обрати одну зі зростаючих фаз: Діани, фази родючості, або Мінерви, коли місяць починає сповнювати тебе натхнення та відкривати шлях до пізнання себе та світу. 

Королеву моя думка не цікавила. Монархи мають одружуватися тільки в повню і крапка. Ще й на свято Розмарину та лавру, щоб всім продемонструвати набожність та благочестивість королівської сім’ї. Дідько, плювала я на них всіх.

У розумі Фіфи на небі була фаза Юнони. Тонкий, майже не освітлений місяць завис над бурими, ніби запечена кров горами, як прибитий цвяхом. Я розуміла причину, чому уява старої наставниці зобразила його таким. Юнона стоїть за один крок від Ліліт, темного місяця, смерті небесного світила, яке воно переживає цикл за циклом безліч сторіч поспіль.

– Він не може бути сином когось з жреців старої віри, – похитала я головою, з сумом дивлячись у вікно, – Їх всіх знищили багато років тому

– Прямих нащадків – безумовно. Твій помічник один з багатьох байстрюків, що досі гуляють світом, – холодно промовила вона, – Святий престол знаходить їх, та відряджає служити до сильних чародійок або чарівників. Ну, справді – хто буде дивитися на хворобливого юнака поруч з такою богинею вогню, як ти?

Почувши слова старої слова я скривилася. Друга похвала за одну розмову наводила на думку, що відьми щось від мене потрібно. Вона не була щедрою на похвалу. Щоб заслужити добре слово, ми з Адель зі шкіри лізли, а натомість отримували міцно стиснуті губи та скептичний вираз обличчя.

– І який з цього зиск Святому престолу? Навіщо зберігати нащадків свої давних ворогів?

– Думай ширше, люба, – посміхнулася вона, – Що отримали чародійки, коли сховалися під рясою Святого престолу?

– Ми забезпечили собі безпечне існування серед людей, – покривила я вустами, – Виходить: ми сховалися за релігією, а жреці за нами.

– Все вірно. Натомість Святий престол отримав в розпорядження обидві сторони ворожнечі. З бастардів жреців напрочуд корисні екземпляри іноді виходять, – вона серйозно поглянула на мене та почала загинати пальці, – Своєї сили вони не мають, отже ніякі заборони їх не стосуються. До джерела магії вони не прив’язані, згодиться будь–яке. Їх майже не можливо відчути, поки вони не поглинуть певну кількість енергії, отже за ниточки не потягнеш. І останнє – їх не шкода.

– Фулл хаус, – прошепотіла я і заклякла.

В моїй голові закралися сіра миша сумнівів, яка гризла мене зсередини. Яким чином я змогла поглинути потойбічну силу в старому склепі? Чому мене досі не знайшла Делія, або інші чародії? Захисної пляшечки зі мною зараз немає. І якщо – ніколи і не було. Алхімік зробив її для Белли, про мене мови не було. Отже дияволиця Ле Гардія відразу знала суть справи. Тепер стає зрозумілим, чого на мою кров зреагував стилет з рунами. Зігфриду немає резону брехати про таке. Чолов’яга дивився на мене, ніби примару побачив. І головне – голод. Постійний голод, який не дає мені спокою. Залишилося тільки підтвердити здогадку.

– Що ти знаєш про цю річ? – спитала я, тицьнувши їй під носа печатку з білою лілією на своєму пальці.

– Богиня, свята, – прошепотіла Фіфа примруживши очі, і одразу перейшла на вереск, – Стара тупа шкапа! Невже не можна було не викаблучуватися наостанок?

– Цікава відповідь, – похитала я головою, дивлячись, як моя наставниця схопилася за голову і кляне матінку на чім світ стоїть.

– Скільки ти її носиш на пальці? – схвильовано спитала вона, коли закінчила занурювати в бруд ім’я Леоніди.