Розділ 21. Глибше в нору за білим кроликом

Розділ 21. Глибше в нору за білим кроликом

Ронська жриця змогла мене здивувати. За декоративною дерев’яною стінкою торговельного залу знаходилось ще одне приміщення. Це все ще не було схожим на храм, та вже починало нагадувати ритуальну кімнату в південному стилю. Судячи з усього, Актавшан була родом з-за моря Нанджи або його островів. У матері Анатоля був подібний вівтар для спілкування з духами. Ми зустрічалися з нею лише раз, та таке неможливо ні з чим переплутати.

Поки був малий, він постійно торочив, що коли виросте, зробити такий самий вівтар. Пам’ятаю, як ми довго гуляли столичними базарними площами та обирали оздоблення, розглядали килими та бронзові підсвічники. Грошей в нас тоді майже не було, тому обирати ми могли лише очима. Святий престол не балує молодь грошима.

На розшитому ритуальними орнаментами вовняному килимі стояв низький дерев’яний столик. За таким працювати можна лише сидячі на колінах. Про зручність подбали, розклавши по підлозі барвисті подушки та строкаті ковдри. Вочевидь, саме тут жриця робила сеанси для особливих клієнтів. Чи можна було мене вважати цінним клієнтом? Ще б пак! Коштів, отриманих з продажу моєї золотої обручки з сапфіром, вистачило б не тільки на капітальний ремонт цієї розвалини, а й ще одну можна було б купити в більш престижному районі. В торгових кварталах Аєрама, наприклад. Хоч до моря далеко, зате прибутків від іноземних купців більше.

Не зважаючи, що великі вікна були відчинені у крихітний внутрішній дворик, в приміщенні нестерпно тхнуло фіміамом. Не моїм улюбленим.

– Жасмин і амбра. Дорого і безглуздо, – прошепотіла я, потираючи ніс, щоб не чхнути.

– Це, щоб такі як ти, не крутили панськи носи, – скривилася жриця, – Всім квіточки подавай, ніби лайно кожного пахне трояндами.

– Можете загасити, – відмахнулася я, – В мене не панський ніс, я звикла до більш простих ароматів.

Актавшан здивовано підняла чорні брови, та накрила мідну жаровню з пахощами інкрустованою кришкою. Насичений дим перестав ширитися кімнатою і ніс нарешті розклало.

– Ненавиджу жасмин у будь–яких його проявах. Краще вже звичайні трави запалювати, або смоли, – подумала я, зловивши себе на думці, що в старому склепі на цвинтарі аромат був кращим.

– Диви, щоб не передумав, – не повіривши моїм словам, похитала вона головою, – Мої ритуальні пахощі мають доволі екзотичний для цих місць запах. Приходиться запалювати ще щось, щоб відбити сморід. Якщо втратиш свідомість, то пам’ятай, що сам відмовився. Ти хоч і чаклун, але одразу видно, що з королівського палацу. 

Я тільки махнула рукою. Більшість думає, що життя в палаці сповнено лише приємних, ніжних або смачних ароматів. Чергова дурня, яку вигадав простий народ. Від деяких панів смердить гірше, ніж від свиней, скільки парфумів на них не лий. В Пенефорісі не все так погано, бо поруч тепле море, а в столиці, де вельможі не звикли сильно піклуватися про гігієну, просто жах, якщо чесно. Та й не панянкою я народилася, щоб крутити носом від смороду.

Актавшан дістала з невеликої шафки бронзову тарілку, налила в неї води з глечика і поставила на низький столик. Я з цікавістю споглядала, як повільними рухами вона малює на столику шматочком крейди якийсь символ та запалює по черзі свічку в підсвічниках. На якусь мить мені здалося, що у тріску свічок я почула якийсь знайомий голос. Чи це з вулиці так звук лунає?

– Ти вже практикував колись перехід в лімб, любчику? – спитала вона, набираючи гарячого вугілля в жаровню для фіміамі.

– Було діло, – кивнула я, – Та ми це по іншому робимо – закляття, або руни для переходу. Все залежить від потреби та смаку.

– Отже шлях ти знаєш, – всміхнулася вона, – Методів багато, та головне – розуміти суть. Працював колись з кришталевими кулями?

– Ні, – похитала я головою, роздивившись навкруги, – Але тут їх і не видно, наче.

– Дивитися у воду майже теж саме, що і в кришталеву кулю, – посміхнулася жриця.

– Чого ж тоді кулю не використовуєте? Виглядало б респектабельно. Чи грошей не вистачило? – в’їдливо спитала я. Жриця скептично підняла чорни брови та відповіла:

– Я люблю працювати з живим елементом. Кришталь гарно підходить для чогось простого. Ворожки його використовують, не тільки для краси, щоб ти собі не думав. Видіння у кришталевій кулі прості, лаконічні та незмінні. І в цьому їх проблема: не можливо відвернути те, що показала тобі кришталева порода віком в кількасот тисяч років, – промовила вона оксамитовим голосом, – А вода – це постійний рух. Вона тече, змінює форму, випаровується та кристалізується. Завдяки цим властивостям, передбачення виходять більш яскравими, а головне – вони не фатальні. Їх можна змінити.

– Отже, вони менш правдиві, – зробила я висновок.

– Одразу видно, що ти ще молодий, – всміхнулася жінка, – Більшість передбачень мають негативний характер, тому надія їх змінити – це великий бонус.

– Але ж не всі, – похитала я головою, – Згодна, що погані знамення частіше зустрічаються у провидців, бо вони енергетично сильніші. Їх легше побачити, та й все.

– Згодна, – промовила вона, – Та, ти погано знаєш людей. Зазвичай, вони приходять до ворожок та віщунів у скрутні часи. Це природньо – хотіти знати, що майбутнє буде не таким поганим, як очікуєш. І всі вони бажають відвернути біду.