Глава 1

Глава 1 

— Я подав на розлучення. Докумнети тобі прийдуть на адресу твоїх батьків. Не дивися на мене так. Не думала ж ти, що я залишу тобі цю квартиру? — його лице скривилося в глузливій усмішці, — Це моя квартира і тобі прийдеться шукати собі інше житло. 

— Це жарт? — єдине що прийшло мені на думку, — У нас ж сім'я !

— Мені набридла ця сіра буденність, навіть посперечатися з тобою немає за що. Ти вся така біла та пушиста! Аж нудить від тебе, — не дивлячись в мою сторону гарчав чоловік. 

— Що ти таке говориш? — починаю розуміти, що Роман говорить серйозно, — У нас ж все доб...

— Нема між нами нічого, чуєш нема! — Роман склав руки на грудях та глибоко вдихнув, - У мене є інша... - мов грім для мене звучали його слова. Він мене зрадив... Я відчула себе повністю спустошеною. 

— Залиш мене, будь ласка!  Я хочу побути сама, — ледь стримала емоції, щоб остаточно не розкиснути та не розплакатися. 

— Гаразд! Тільки не довго і давай без істерик. Тобі стервозність і так не властива. Між нами давно не має тієї іскри, що була колись — Роман відкрив розсувні двері шафи-купе та вийняв звідти мою дорожню валізу. Оглянувши нашу спальню, він поглянув на мене, наче я була бездомним котиком та вийшов з кімнати.

Це була його квартира, тому не дивно, що мені вказали на двері. Дивно для мене було інше. Як я не помітила, що наш шлюб так сильно не влаштовує Романа.

Так, наші почуття не були такими яскравими як два роки тому, але це все через рутину буденного життя. Я все ще кохала свого чоловіка і вважала, що це взаємно. Переступаючи через втому я дбала, щоб кожного вечора його чекала смачна домашня їжа та усміхнена дружина. 

Мирилася з постійними настановами його матері в будь яких дрібницях. Підтримувала його на роботі. Зранку у Романа завжди мала бути випрасувана сорочка та чашка запашної кави. Я все робила для нашого добробуту. 

Сьогодні ж звичний для мене світ рухнув.  Ще зранку мені було неспокійно на серці. Щось гризло мене з середини, наче підказувало, що мене зрадять.

Зібравши свої речі я зупинилась лише на хвилинку, щоб в останє окинути поглядом нашу, точніше Романову квартиру.

— Наче нічого не забула, — чомусь промовила в голос. Хотілося більше ніколи сюди не повертатися. 

Дорогі читачі запрошую вас до читання моєї першої книги " Така як всі" за посиланням

https://booknet.com/uk/book/taka-yak-vs-b357982