Гупі-поні

Раріті - червона шапочка

Розділ 35.

Раріті — Червона Шапочка

Якось дівчата разом із Лу йшли провідати бабусю Раріті. — Моя бабуся прихворіла і тому лежить у ліжку, — сказала Раріті. — Бідолашна бабуся! — зітхнула Лу.

Але, на щастя, Раріті спекла для своєї бабусі дещо особливе! Вона спекла полуничний пиріг та зварила полуничний компот. — Сьогодні день урожаю полуниці, тож я навіть одягла червону шапочку, — мовила Раріті. — Головне — тримай свої гостинці у секреті! Ми ж не хочемо, щоб Шейді про це дізналася! — сказала Твайлайт.

Але тут з’явилася Шейді й миттю забрала кошик із пирогом та компотом. — Спробуйте наздогнати! — крикнула Шейді. — Нам треба повернути кошик до того, як Шейді його з’їсть! — вигукнула Раріті. — Не хвилюйся, Раріті, ми заберемо твій кошик у Шейді. Попливли за нею! — закликала Райдуга Деш.

Дівчата попливли по лісу водоростей та побачили дивне дерево. Воно було рожевим, із синім листям, а зверху на ньому стояв суп! — Зачекайте секунду, це не дерево! Це хтось вдає з себе дерево! — здогадалася Раріті. — Це Шейді! Ми тебе впізнали, Шейді! — О ні, треба навати п’ятами! — закричала Шейді. — За нею! — скомандувала Райдуга Деш. — Ви не зможете мене наздогнати, тому що я нажену бабок!

— Стережіться бабок! — попередила Твайлайт. — Але як нам оминути всіх бабок? — спитала Флаттершай. — Я знаю! Треба плескати зверху, тоді ми полетимо над бабками! — запропонувала Пінкі Пай.

Усі почали плескати зверху. Потім знизу, далі зліва, а потім справа. Але на них летіло ще більше бабок! — Плескайте ще сильніше! — вигукнула Пінкі Пай. — Зверху! Справа! Знизу! Зліва! Справа! Зверху! Зліва! Знизу!

І так вони успішно оминули всіх бабок. — Уперед! Нам треба повернути кошик, поки Шейді його не з’їла!

Дівчата попливли далі та побачили потяг, який віз кошик. — Зачекайте, я думаю, що це не потяг. Це хтось вдає з себе потяг! — мовила Райдуга Деш. — Та це ж Шейді! — Ми тебе впізнали, Шейді! — сказала Пінкі Пай. — Спробуйте наздогнати! — крикнула Шейді та попливла по рейках. — Швидше за нею! — закликала Твайлайт.

Поні-гуппі та Лу попливли за Шейді, як раптом вона запливла у темний тунель. Дівчата попрямували за нею. Раріті освітлювала тунель. — Ну і де ця хитрунка Шейді? — спитала Флаттершай. — Ось вона! — вигукнула Пінкі Пай. — За нею! — мовила Твайлайт.

Поні-гуппі та Лу випливли з тунелю. — Судячи з моєї ехолокації, Шейді там! — повідомила Твайлайт. — Вона за якоюсь із цих хмар! — сказала Райдуга Деш. — Але за якою саме? — Я знаю! Ми знайдемо Шейді, якщо дізнаємося, за якою хмарою вона ховається, — мовила Епплджек. — Пісня пирога звучит ось так! Епплджек зіграла на віолончелі.

— Тепер давайте послухаємо першу хмару! — сказала Епплджек. За першою хмарою Шейді не було. За другою теж. А ось за третьою грала музика пирога! Аж раптом Шейді випустила кошик із рук.

— Я його зловлю! — вигукнула Райдуга Деш. — Дуже швидко! Райдуга стрімголов полетіла вниз і встигла схопити кошик до того, як він упав.

— А ось і дім бабусі! — сказала Лу. І ось поні-гуппі попливли до будинку бабусі Раріті. Та як тільки вони зайшли всередину, то побачили бабусю Раріті... тільки якусь дивну.

— Бабусю, а навіщо вам червоно-блакитний хвіст? — спитала Твайлайт. — Це щоб гарнішою бути! — відповіла Шейді. — А навіщо вам такий маленький ріг? — спитала Флаттершай. — Щоб молодшою бути! — відповіла Шейді. — А навіщо вам такі крила? — спитала Пінкі Пай. — Щоб швидше полетіти разом із кошиком Раріті! — Зачекайте-но! Це не моя бабуся, це хтось вдає з себе бабусю! — сказала Раріті. — А ви знаєте, хто б це міг бути? — спитала Твайлайт. — Зла Шейді! Вірно! Вона знову намагається нас обдурити!

Тут Шейді зняла костюм бабусі та намагалася забрати кошик у Раріті. Але Раріті встигла пригнутися, тож Шейді не отримала кошик. Натомість вона плюхнулася прямо в калюжу липкої багнюки та здалася.

Поні-гуппі та Лу пішли до вітальні бабусі Раріті — вона сиділа у кріслі-гойдалці. — Бабусю, це я, Раріті! — сказала Раріті. — Люба, ти прийшла до мене! — зраділа бабуся. — Я принесла тобі пиріг та компот, — мовила Раріті.

Поні-гуппі та бабуся Раріті поїли пирога й випили компоту, і бабусі одразу стало краще. Наприкінці Райдуга Деш потягнула за кільце, і згори посипалися смачні цукерки-драже!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше