1. Зіпсовані туфлі

Корабель відпливає у п'ятницю тринадцятого. Чи переживете ви подорож по протоці Ла-Манш?

***

Двері фамільної карети відчинилися зсередини, і молода леді самостійно вийшла на вулицю. Візник, зіскочивши з козел, невдоволено скривив губи.

— Леді Лавінія, це непристойно... — почав він, але замовк, коли вона відмахнулася оголеною долонею.

Дика дама не носила рукавичок.

Леді Лавінія залишила позаду похмурого візника і, підхопивши спідниці, шльопала новими туфлями, подарованими татом на заручини, по брудних глибоких калюжах до головної будівлі портової адміністрації.

— Пані, — вона мило посміхаючись звернулася до пухлої тітоньки з червоними щоками в яскраво-рожевій сукні з глибоким декольте, яка сьогодні заміняла свого чоловіка на роботі, — чи могла б я придбати квиток на найближчий корабель до Греції?

Тітонька мляво зітхнула й відкрила широку книгу реєстрації суден у коричневій обкладинці. Вона плюнула на пальці й почала перегортати зморщені сторінки. Леді Лавінія трохи відсунулася від вікна канцелярії. Хоча чума і закінчилася на початку століття в Лондоні, однак, у французькому Марселі ходять чутки про повільну прогресію захворювання.

Леді Лавінія стримано посміхнулася, очікуючи відповіді. Тітонька важко зітхнула, злегка колихнувши своє об'ємне декольте, і нарешті знайшла потрібний рядок.

— Приблизно через 13 днів прибуде корабель. Якщо не буде штормів і затримок...

— Вибачте, — перебила її Лавінія, — мені потрібен найближчий корабель.

Тітонька подивилася на неї як на божевільну. Леді Лавінія ніжно посміхнулася, кліпнувши очима-намистинками.

— Це і є найближчий корабель, — сказала вона, стискаючи губи.

— Ах ось воно що... — пробурмотіла Лавінія. — Тоді... Який корабель відправляється сьогодні й куди?

— До Франції через Ла-Манш вирушає корабель "Санта-Марія", — після довгого гортання книги підтвердила вона. — На ньому вдосталь вільних місць. Однак я б не радила вам сідати на нього, хіба що якщо ви не дочка родини Фейрфекс, — хихикнула вона, прикриваючи рот рукою.

— А хто це? — Лавінія нахилилася ближче і здивовано відкрила рот.

— А ви не чули чуток? Вже двоє її залицяльників відійшли в інший світ, — вона склала руки на грудях у молитовному жесті, — над бідолашною дівчиною, безумовно, висить прокляття, репутація зіпсована настільки, що її, хіба що, захочуть взяти заміж лише в найнижчих колах. Бідні Фейрфекси хочуть терміново видати її заміж, але... хто ж таку візьме?..

— Лорд Едвард Сеймур, барон Бошамп, хіба не чули? Тепер я знаю, про кого ви говорите, — заговорницьки прошепотіла вона. — Цей молодий чоловік вирішив, що прокляття на нього не поширюється і рішуче переслідує леді Фейрфекс. Який дивак. У леді, дійсно, зруйнована репутація в суспільстві.

— Вірно-вірно... — Тітонька накручувала рудий локон на палець. — Тож, будете брати квиток до Греції?

— Ні-ні, — солодко посміхнулася леді Лавінія, оголюючи перлинно-білі зуби. — Мені два квитки. Один — до Греції, корабель же буде заходити в порт Франції? — Отримавши схвальний кивок, вона продовжила. — І квиток на корабель "Санта-Марія" до порту Кале.

— П'ятниця тринадцятого, думаєте, сьогодні відповідна дата для відплиття такої прекрасної юної троянди? Пані, подумайте гарненько! — почала відмовляти тітонька, але Лавінія залишалася неприступною. — Добре... — здалася вона. — Тоді назвіть своє ім'я, я занесу ваші документи в канцелярію.

Молода дівчина знову м'яко посміхнулася, взялася рукою за вологий пудровий гаманець і простягнула 20 фунтів стерлінгів: 5 — за подорож до Франції й 15 — за Грецію. Це була значна сума. Для декого — річний дохід. Леді збиралася подорожувати з розмахом.

— Леді Лавінія Фейрфекс.

З лиця тітоньки зійшли всі фарби.

— За служницю доведеться доплатити, — холодно видушила вона. З неї зробили дурненьку! Що за нахабна леді?! Не троянда — суцільні шипи!

— Не буде служниці. Я буду подорожувати одна.

— Розпусниця! — в спину їй кинула тітонька, але леді Лавінія Фейрфекс вже поспішала покинути бюро. — Пристойні леді не подорожують наодинці! — розорялася дама.

Підхопивши маленьку чорну валізку і міцно стискаючи в руці рукописний квиток, вона стояла на дерев'яному трапі, розглядаючи зіпсовані туфлі. Білий шовк став плямистим, розкішний бант повісив вуха й поник, набійка на правому каблучку відлетіла і загубилася десь серед брудних пішохідних переходів.

— Наступний! — гучно крикнув наглядач. Чоловік невизначеного віку з сивою бородою, яка стирчала неохайними клаптями то тут, то там, дихав перегаром і тримав у руці пляшку дешевого вина.

Лавінія не стрималася й пирхнула, прикриваючи ніс рукою. Якщо вся команда буде такою "чарівною", то подорож обіцяє бути дійсно небезпечною.

— Самотня леді в першому класі! — гримнув чоловік. Лавінія здригнулася, приходячи до тями.

— У мене є ім'я, — вона насупилася.

— Не пущу вас на корабель! Жінка не може подорожувати без супроводу. Жінка на кораблі — до біди. Де ваш чоловік або служниця?

— Я купила квиток і буду подорожувати одна.

— І хто за вас поручиться?

— Мій візник, — вона обернулася і показала пальцем на візника. Він, зусиллям тягнучи за собою дві дерев'яні валізи, прорвався до леді Лавінії.

— Міс Фейрфекс купила квиток і вирушає на цьому кораблі, — беземоційно підтвердив він. Це був їхній невеликий секрет.

Леді Лавінія у вісім років була відправлена до тітоньки Аріель Сесіл в Ірландію. У двадцять один вона повернулася до рідного дому та увійшла у світ. Її блискуча поява тривала недовго. На першому ж балу леді впала в торт і стала головною героїнею ранкових газет.

Втім, після цього пороги будинку її батька стали оббивати наречені. Одному вона навіть дала шанс, але бідолаха помер від серцевого нападу через кілька місяців.

Інших кандидатів це лише потішило. Як можна було померти від любові до безголової молодої леді, яка навіть на балу себе не змогла достойно проявити?