Пролог

У наш час  у тебе спочатку запитують, де  ти вчився, а вже потім  цікавляться твоїм призвіщем. Сьогодні про людину судять за рівнем освіти, і воно визначає його майбутнє.
З першого дня в старших класах мені натаскували на вступ до коледжу.

І не якийсь там - моя вбила собі в голову, що я повинна вчитися тільки і Центральному Вашингтонському університеті, в якому вчилася вона сама, але так і не закінчила. 

Я й гадки не мала, що коледж стане для мене чимось більшим,ніж просто місцем навчання, а вибір факультативних курсів в першому семестрі за все через кілька місяців буде здаватися абсолютно пересічною справою. Я була наївна( втім, в чим - то наївна я і зараз) і не могла знати напевно,що чекає мене попереду.
Знайомство з сусідкою по гуртожитку було яскравим і сумбурним, а вже коли я побачила її дивних друзів... Вони так відрізнялися від усіх, кого я знала, лякали своїм зовнішнім виглядом, бентежили повною байдужістю до порядку. Але я швидко занурилася в це безумство і стала його частиною...
Саме тоді він проник в моє серце. 
З першої ж нашої зустрічі Райлі змінив моє життя - від тепер в ній не залишилося місця підготовчим занять і лекцій для молодших курсів. Фільми, що я так любила дивитися підлітком, стрімко втілилися в життя, а їх безглузді сюжети стали моєю реальністю. Надходила б я інакше, якби знала заздалегідь, чим усе закінчиться? Не впевнена. Іноді я рада, що все сталося саме так, особливо в момент пристрасті, коли мій розум затуманюється, і я здатна бачити тільки його. Але часом я думаю про біль, який він мені заподіяв, про глибоку рану від втрати самої себе, про хаос тих миттєвостей, коли я відчула, що мій світ перевернувся, - і відповідь уже не так очевидна.
Я переконана лише в одному: після того як Райлі розтоптав моє життя і моє серце, вони вже ніколи не будуть колишніми.