10.

  Після гарно проведеного вечора Андрій був задоволений. Він прийняв душ і бадьорий повернувся до своєї кімнати. Його план почав діяти. Маленька Рита схоже й справді ним захопилася. 
Андрій впав на ліжко й поклав руки за голову.
Віталіна була впевнена, що вона незамінна. Ну що ж він їй доведе зворотне. Андрій закрив очі й згадав їх побачення з Ритою. Вона поводилася спокійно, але було помітно, що нервує. 
Але попри це вони з Ритою дуже приємно провели час. Він сам не очікував, що так буде.
З приємних спогадів Андрія вирвав різкий звук. Чоловік піднявся з ліжка й побачив, що до нього у кімнату увійшла Віталіна.
– Що ти тут робиш, чорт забирай? – гаркнув Андрій.
– Прийшла поговорити з тобою стосовно Рити. 
– Віталіно, вже пізно, йди до своєї кімнати, бо якщо батько побачить, то у тебе почнуться проблеми.
– Степан ще не повернувся з офісу. Не хвилюйся. Краще скажи мені навіщо ти знущаєшся з бідної Рити. Вона й так убога, а тут ще й ти зі своєю надмірною увагою, — промовила Віталіна і зробила співчутливий вираз обличчя.
  Андрій уважно дивився на неї й не розумів, як така миловидна, на перший погляд, жінка може бути такою жорстокою. 
– Віталіно, ти це й справді говориш через співчуття чи це звичайна заздрість? - спитав Андрій.
– Заздрість? А чому заздрити Андрію? Тому що ти знущаєшся з неї? Чи, тому що ти просто награєшся з Ритою й кинеш? – Віталіна щосили намагалася показати, що зневажає Андрія.
– З чого ти вирішила, що я знущаюся з Рити? Може вона й справді мені подобається ти про це не думала? – Андрій посміхнувся й  очікував реакцію Віталіни.
– Подобається? Це неправда, ти просто хочеш досадити мені. Думаєш я повірю, що ти зацікавився калікою? Не сміши мене Андрію, це не у твоєму стилі, — обурилася Віталіна.
– Віталіно, ти знаєш я навіть радий, що нас з тобою більше нічого не пов'язує. Бо в тобі не має й крихти тієї гідності, якою володіє Рита.
Віталіна скривилася наче від удару й Андрій зрозумів, що потрапив у ціль. 
– Хочеш зробити мені боляче, ну що ж тобі це майже вдалося, любий. Та все одно я знаю, що кохаєш ти тільки мене, — відповіла Віталіна й пригорнулася до Андрія. Потім легенько повела пальцем по його грудній клітці.
– Віталіно, ти помиляєшся. Так я й справді кохав тебе, але це було раніше. Зараз окрім відрази я більше нічого не відчуваю, — промовив Андрій, але зрозумів, що Віталіна так просто не здасться.
Вона посміхнулася притягнула його до себе й поцілувала. Так Віталіна вміла цілуватися й не тільки. На деякий час Андрій навіть забув про свою образу й біль, піддався спокусі. Але потім різко відштовхнув її від себе й сказав:
– Більше так ніколи не роби. Бо пошкодуєш.
– Гаразд, але тільки у тому випадку, якщо ти даш спокій моїй сестрі, — відповіла Віталіна й облизала губи.
– Це наша з нею справа й тебе не стосується. Тому краще йди Віталіно геть, — Андрій показав їй пальцем на вихід.
– То може ти взагалі б з нею одружився, якщо вона тобі така дорога, — крикнула Віталіна у відчаї.
– Може й одружуся, але це не твоє діло. Здається, ти занадто довго тут    знаходишся, — Андрій обережно взяв Віталіну за плечі й виштовхав з кімнати, а потім додав, – Солодких снів матусю.
– Ти ще пожалкуєш про свою поведінку, — прошипіла Віталіна й швидко повернулася до своєї спальні.
Андрій тільки всміхнувся й насвистуючи увійшов назад до кімнати. Цього разу 1:1 на його користь.

****
Наступний день не приніс Андрію такого задоволення, як попередній.
Він хотів побачити Риту та її не було ні у своїй кімнаті, ні в кухні. Зрештою швидко він швидко поснідав і знайшов її у саду. Вона знову малювала. На цей раз природу. Квітучий сад. Андрій підійшов ближче до неї й просто спостерігав за її роботою. У Рити був безперечно талант. Андрію чомусь захотілося допомогти Риті хоч якось його просунути. Він згадав, що Рита мріє вступити в художню академію. Можливо якось спробувати домовитися про її вступні іспити.
– Андрію, навіщо ти прийшов? Я думала ти вже поїхав, — грубо промовила Рита навіть не обернувшись до нього.
– Доброго ранку, Рито. Що сталося? Ти чимось ображена на мене?
– Нічим. Чому я маю ображатися? Ми ж  з тобою чужі люди, — з відчутною гіркотою промовила Рита.
– Зрозуміло, схоже ти вже встигла порозмовляти з Віталіною. Що вона тобі сказала? 
– Андрію, Віталіна тут ні до чого. Я просто зрозуміла, що мої очікування були занадто високі. Кожен повинен знати своє місце. 
– Ти просто не поважаєш себе, Рито. Чому ти маєш знати своє місце? Чим ти гірша за інших?
– Хоча б тим, що я каліка. Хто на таку зверне увагу?
– Рито, ти не права. Твої переваги значно перевищують твій недолік. Повір, за весь цей час, що  тебе знаю я у цьому впевнився, — Андрій поклав руки на плечі Рити ніби показуючи заступництво.
– Андрію, навіщо я тобі взагалі потрібна? Щоб позлити Віту? Чи я справді тобі цікава? - Рита повернулася до Андрія й подивилася йому прямо в очі. Цей погляд пронизав душу й Андрій, щоб підтримати дівчину сказав не зовсім правду.
– Так ти мені дуже подобаєшся, Рито, навіть більше. Мені абсолютно все одно, який у тебе недолік. Тому я пропоную тобі бути моєю дівчиною, — випалив Андрій. А потім пожалкував. Бо ж він просто хотів помститися Віталіні. Зробити їй боляче, а воно он як вийшло.
– Ти це серйозно? Я навіть не очікувала...
– Так, цілком. Врешті решт потрібно хоча б спробувати, — Андрію було незручно відступати, тому доведеться поки що підтримувати цей фарс.
– Ну тоді я можу запросити тебе на побачення у кіно. Сьогодні ввечері, — трохи сором'язливо мовила Рита.
– Добре, все одно ввечері я вільний. То о якій зустрічаємося?
– О сьомій. 
– Чекатиму з нетерпінням, — Андрій широко всміхнувся й зітхнув. Схоже він й справді загрався.