Розділ 17

Родіон

У цьому маленькому містечку немає фешенебельних ресторанів та наворочених салонів брендового одягу, але пристойно одягнутися цілком можливо. І я планую купити купу всього, не лише одяг. Багато чого потрібно для дому, включаючи продукти. У мене в багажнику лежить міні-холодильник, нам з Ніною його буде достатньо, генератор потягне. Плюс глибокий льох, де теж досить прохолодно. Хочу оточити мою дівчинку зручністю та комфортом наскільки це можливо. Проблем з грошима у мене немає, тому я сподіваюся, що це літо стане для нас двох виключно незабутнім.

— І що мені йти туди в одній твоїй футболці? Люди ж дивляться, — зіщулившись, розгублено бурмоче Ніна.

— Начхати, хто що подумає. Вони не знають нас, а ми не знаємо їх. Давай руку, — відчиняючи дверцята, запрошую її вийти і жестом, і поглядом. Вагається буквально кілька секунд і все-таки несміливо вкладає в мою руку свою долоню. — Уяви, що це одна з наших з тобою пригод, — кажу якомога лагідніше.

— А їх у нас буде багато? — Довірливо заглядає в очі.

— Звичайно, і більшість із них будуть захоплюючими.

— Звучить, як обнадійливий план, складений на багато років уперед.

— Мені теж подобається, — усміхаюся, а вона червоніє, міцніше стискаючи мою руку.

Спочатку йдемо у відділ жіночої спідньої білизни. Люди на нас дійсно звертають увагу, особливо жінки, але я сприймаю це рівно, бо я до цього звик. А ось Ніна нервує, капець як.

— Дозволиш мені вибирати чи зробиш це сама?

— Я… ти… Роде, ти що здурів? — У відповідь на моє запитання стає майже бардовою. — Хочеш ... вибрати мені трусики? Це якось… надто інтимно. Тобі… подобається це робити? — Ніна вже задихається на емоціях.

— Так, мені це в кайф, — колись же треба починати її потихеньку підштовхувати і заводити. Адже я навіть не сумніваюся, що з її сексуальністю все гаразд, просто клятий Герман запресував її до смерті. — Зазвичай я уявляю, як все це зніматиму. Але в нас із тобою не ті стосунки. Тому, якщо моя допомога тебе бентежить, я почекаю за дверима. У мене буде лише одне побажання — ні в чому собі не відмовляй. Купуй побільше. Потім ми ще тобі купальники прикупимо. Будемо засмагати у нашому райському куточку, уявляючи, що ми десь в Анталії.

Ніна вже не знає куди подіти очі:

— Тільки не йди далеко.

— Не бійся, стоятиму як вартовий і нікуди без тебе не піду, — перш, ніж відпустити її руку, підношу її до своїх губ, ніжно торкаючись до кісточок. Вона завмирає.

— Це було приємно? — питаю пошепки. Нервово ковтаючи, киває у відповідь. Ну вже хоч щось.

Виходжу з бутика і заглядаю в телефон, моніторю соцмережі і чуйка, як завжди, мене не підводить. Скрізь мені трапляється фото Ніни з текстом під ним: «Пропала дружина відомого бізнесмена Германа Атласа. Можливо, жінку утримують проти її волі. Усім, хто її побачить — прохання зателефонувати...»

Дідько! А щоб тобі! Зсередини здіймається хвиля люті. Ніна в жодному разі не повинна про це дізнатися. Але нас уже бачили перехожі і де гарантія, що продавці бутика не впізнають дівчину на фото і не зателефонують куди треба, точніше, не треба?

Швидко набираю свою людину:

— Арсе, випускай «кракена»! Хочу, щоб лягла вся операційна система в компанії Атласа, щоб завис кожен комп в офісі Германа, на виробництві, складах, вдома — скрізь! А ще підключи наших хлопців, хай почистять мережу від одного оголошення. Воно має зникнути. Я скину посилання.

Далі дзвоню перевіреному журналісту, який має поширити інфу по всіх соцмережах та каналах новин. Текст я написав наперед. Я тебе урою, брате. Подивимося, як твої бізнес-партнери відреагують на компромат, який завіруситься в мережі. Люди нарешті дізнаються правду про Германа Атласа, про те, що він наркозалежний садист, шахрай та брехун, і що проти нього відкрили кримінальну справу, тому всі охочі можуть дати анонімні свідчення. Як тобі таке, Германе?

І звичайно ж я не можу не зателефонувати старшому братові особисто, тому що він мене катастрофічно розлютив:

— Починай благати про пощаду, — піднявши слухавку, гарчить цей вилупок.

— Германе, добрячий ти шмат лайна. Адже я теж вмію грати брудно. Тож про помилування молитимеш ти. Припини її шукати та готуй документи про розлучення!

— Те, що завдяки тобі заблокували мої рахунки — нічого не означає, у мене повно готівки і її вистачить, щоб найняти головорізів і кинути їх на ваші пошуки, — шипить, мало не кусаючи телефон.

— Хочеш війни — ти її отримаєш. Але не Ніну. Не тіш себе ілюзією, що ти мене налякав. Я набагато розумніший за тебе, придурку. Ти отримаєш саме те, на що заслужив, — відключаюся, блокуючи його номер. Поки що мені з ним говорити нема про що.

Прийдеться знайти слабкі місця його охоронців, дати їм завдання і заплатити грошима з сейфа мого брата, тією самою готівкою. У Германа завжди була погана пам'ять, особливо на паролі та коди, тому він їх не змінює і так уже склалося, що я знаю шифр кодового замку від сейфа, він якось дещо бовкнув з п'яну. І, напевно, навіть не пам'ятає про це.  

Метнувшись до сусіднього відділу, швидко, на око, вибираю жіночу бейсболку, чорні сонцезахисні окуляри, шорти та майку. Ще й продавця на касі кваплю, але коли повертаюся, Ніна вже стоїть у коридорі, губи трясуться, очі величезні, перелякані.

— Де ти був?

— Давай знову заглянемо в примірочну, і ти одягнеш ось це все. Конспірація зайвою не буває. Думала я тебе покинув? Цього ніколи не станеться, — хто б знав, як мені хочеться її поцілувати.

— Роде, все добре? — Вона тривожиться, видно щось уловила у виразі мого обличчя. Але я не хочу її засмучувати, тому все ж таки ризикну закінчити наш шопінг. Люди зазвичай не надто вдивляються у фотки в соцмережах, наші громадяни не відрізняються великою відповідальністю, от якщо там котиків постять чи якусь ржаку, це інша річ.

— Я все контролюю, тому розслабся, — посміхаюся, змушуючи максимально розслабитися і себе. Якщо я не поцілую її найближчими днями — я точно з’їду з глузду.