Розділ 15

Родіон

Ну що ж, мої солодкі тортури продовжуються. Вже добре, що їй хочеться побути зі мною, отже, вона мені абсолютно довіряє. Але коли твоя кохана дівчина моститься поряд з тобою на одне ліжко — якось не дуже хочеться бути на кшталт м'якої іграшки, яка її просто заспокоює.

В одній футболці на голе тіло, звичайно ж. Трясця, зараз у нас найгостріша проблема не скажений Герман, а дефіцит жіночої білизни. Поки мив їй ніжки мало не задихнувся від збудження. Але, чорт забирай, як же це було приємно! Починаю кайфувати від форми свого мазохізму.

Струнка, тендітна. Прилягла на краєчок ліжка, повернулася на бочок і дивиться на мене своїми великими карими очима.

— Ти класно пахнеш, — раптом видає. Я будь що очікував почути, але тільки не комплімент з її вуст. От як тепер зосередитись на роботі? Запах — це майже інтимна тема.

— Маю слабкість до дорогих ароматів, — відповідаю стримано, старанно підбираючи слова, щоб не дай боже її не налякати або не образити. Не можна говорити, що я вважаю запах частиною чоловічої сексуальності та одним із інструментів спокуси, а то ще надумає собі щось не те.

— М-м-м… а до чого ти ще маєш слабкість? — Спати їй точно перехотілося, вирішила розпитувати. Невже ми починаємо потихеньку зближуватися, крихітко?

— Ще до якісних сортів чаю, наприклад.

— І все? — Моя коротка відповідь Ніну явно не влаштовує.

Зізнатися, що ще я дурію від тактильності та ціную якісні дотики? Це її точно збентежить.

— Вирішила дізнатися всі мої секрети за один раз? А ще мені подобаються жіночі ніжки. Особливо твої, — посміхаюся. Ризикую, але не можу про це не сказати.

Та на мій подив, Ніна починає тихенько сміятися:

— Не зовсім розумію, що такого особливого в ногах? Ну так, бувають стрункі, довгі, але як на мене це просто ноги. Інша справа очі чи фігура.

— Ох, Ніно-Ніно, — важко зітхаю. Знала б вона, як я мрію припасти губами до її ніг, щоб прокласти доріжку поцілунків від ступні до внутрішньої частини стегна. Їй не зрозуміти, як мене зводять з розуму її коліна. Я схиблений на тобі, моя дівчинко. Сподіваюся, одного разу ти дозволиш мені цілувати тебе скрізь.

— Роде, мені з тобою дуже спокійно. Поряд з тобою я можу дихати на повні груди, не прислухаючись до звуків, — каже щиро, чесно і у відповідь на кожне її слово — моє серце розганяється до максимальної швидкості, аж в очах темніє від перепадів тиску.

— І мене не може це не тішити, Ніно. Я хочу, щоб поряд зі мною тобі було добре. Обіймай подушку та засинай, а я ще попрацюю.

— Ти шляхетний і дуже красивий чоловік. Тобі, певно, часто про це говорили? — Мабуть, сьогодні моя Ніна вирішила доконати мене компліментами. Це приємно, але це знову-таки тортури.

— О, мені ще не таке казали. Хтось навіть вважає мене бездушним, — хмикаю.

— Чому? Це ж неправда! — Так мило обурюється, а в мене в голові каламутитися від дикого бажання її поцілувати.

— Це правда, сонце. З іншими жінками я був досить холодний. …Можливо тому, бо хотів бути ніжним лише з тобою, — відчуваю, ми зараз добалакаємося до чергового конфузу.

Ніна затихає. Обмірковує мої слова чи вирішила прикинутися сплячою? Даремно я це сказав, все-таки вона ще не готова до таких розмов.

— Що то за звук? Це твій телефон? — Напружується. Мій мобільний на віброрежимі, але звук від повідомлень, що час від часу прилітають, не дуже приємний. Хоча мене він веселить, бо це мелодія відчаю мого брата.

— Герман шле мені гнівні послання в телеграм. Здебільшого погрози і матюки.

— Роде, адже він нас не знайде? Твій телефон можна відстежити?

— Саме мій не можна. Я знаю одну хитрість, — не хочу її засмучувати та розповідати про ризики. Вони таки існують. Наприклад, люди Германа можуть упіймати батька Ніни, якщо той буде недостатньо обережним. — Не хвилюйся, я зроблю так, щоб цьому придурку було чим зайнятися. Насамперед він намагатиметься врятувати свої грошики і лише потім шукатиме нас з тобою. Мій план повинен спрацювати, але про всяк випадок я придумаю ще кілька запасних. Добре?

— Домовилися, — Ніна забирається під ковдру і, зважаючи на все, збирається нарешті трохи поспати.

М-да, от тільки ковдра в нас одна на двох. От тобі ще один пікантний момент.

Через п'ять хвилин починає умиротворено сопіти, а я очей не можу від неї відірвати. Ось так мрії стають реальністю. Я часто мріяв побачити Ніну в своєму ліжку, але потрібно було чіткіше уявляти деталі, бо моя візуалізація явно дала збій. Так, кохана дівчина заснула в моєму ліжку, але чіпати її не можна. Можна тільки дивитися і божеволіти. 

   …Заряду батареї залишилося на п’ятнадцять відсотків, тихенько захлопую кришку ноута і в непроглядній темряві лягаю на своїй половині ліжка, обережно накриваючись частиною ковдри, щоб не потурбувати Ніну. Трясця, їй богу ми граємо з вогнем. Ось так засинаючи, сильно ризикуємо прокинутися в обнімку. Чи прив'язати свої руки до бильця, щоб не згребти її в оберемок уві сні? Відвертаюся, намагаючись вирівняти подих. Родіоне, чуваче, ти можеш це контролювати, вона тобі довіряє і в тебе поки що немає права розпускати слину та руки навіть уві сні.      

Втома підточує навіть найстійкіших, таки задрімав, максимально посунувшись до свого краю.

…Але коли прокинувся, перше відчуття — її милий носик дихає мені прямо в спину між лопатками, а рука… Господи, вона мене обіймає! І одразу виникає дві проблеми. Перша — сповзти з ліжка, щоб не розбудити Ніну. Друга — моє шалене збудження. Хоч вовком вий! Напевно, почну вранці обливатися холодною водою, треба ж якось гасити ці гріховні бажання.

— Ой! — Прокинувшись, сахається від мене Ніна.

Не поворухнутися не вийшло. Розбудив. Але обертатися не поспішаю. Нехай моя сором’язлива пташечка заспокоїться.

— Все добре. Ніно, чуєш? Ми просто заснули. І я радий, що тобі зі мною комфортно, — вимовляю спокійно, а всередині коїться таке…