Розділ 6

Ніна

Дивлюся на його широкі плечі і задихаюсь від незрозумілого почуття радості. Род ще нічого не зробив, а в мене вже таке відчуття, ніби я звільнилася з полону. Те, що він приїхав на перший мій поклик — говорить багато про що.

Обертається, дивиться на мене так пильно, так допитливо, проникаючи силою свого погляду мені під шкіру, в кров і я не здивуюсь, що навіть у мої думки.

Не змінився. Такий самий бездоганний, такий самий мужній і… не байдужий. По очах бачу, що почуття, про які він мені тоді казав, все ще живуть у ньому. Можливо, тліють, але вони точно не охолонули.

І хоча його присутність вселяє почуття захищеності — я все одно страшенно нервую через те, що у мені пробуджує близькість Родіона. Відчуваю боязку тугу за щирим чоловічим теплом, за тією собою, якою я колись була. Так недоречно зловила себе на думці про його губи. Напевно, він офігенно цілується.

Дякувати Богові, що Герман не цілував мене в губи, мій чоловік не знає, що таке ніжність, він тільки залишав укуси на моєму тілі. Укуси та синці…

— Якщо говорити про все-все і... відверто, то це буде довга розмова, — ховаю руки під столом, вони найсильніше видають моє сум'яття і нервовий колотун.

— Не переймайся, у нас купа часу. Герман у повній відключці, до обіду навряд чи очі роздере. …Ніно, я уважно тебе слухаю, — господи ... те, як він вимовляє моє ім'я… млію від забороненої насолоди, млію і тремчу ще сильніше. Напевно, лише Родіону вдається поєднувати в голосі стриманість та ніжність саме у таких пропорціях.

— Добре. Ти безумовно мав рацію, було жахливою помилкою виходити за твого брата. Він справжнє чудовисько, а може й гірше, — починаю розповідати і навіть не знаю, чи вдасться мені зберегти самовладання. Як я йому розповім про інтимні подробиці, не відчувши себе при цьому жалюгідною? Одне діло, коли я сама себе вважаю жалюгідною слабачкою і зовсім інша справа, якщо так вважатиме Родіон.

— Герман пригрозив, що з моїм батьком може статися нещасний випадок, якщо я за нього не вийду. Не знаю, що він сказав татові, можливо так само пригрозив. Він допоміг зберегти батькові його бізнес, але бачитися мені з ним не дозволяє, тільки зідзвонюватись і то лише в його присутності. Я стала бранкою та грушою для биття…

— Він підняв на тебе руку? — Род лякає мене своїм гарчанням. Стискає порцелянову чашку з такою силою, що та лопається в його руках. Мало того, що гарячий чай ошпарює йому пальці, так ще й один з осколків врізався прямо в долоню.

— Потрібно обробити і зупинити кров, — квапливо схоплююся.

— Пусте, саме загоїться, — цідить крізь зуби Родіон. У голосі клекоче лють і я вже знаю, кому призначена кожна крапля цієї люті.

— Не сперечайся. Я допоможу, — дістаю аптечку, на щастя, у ній є все, що нам потрібне. Мене не лякає вигляд крові, мене більше трусить від того, що я тримаю в руках його долоню, торкаюся до нього, відчуваю тепло.

— Ніно, то він тебе бив? — Обережно запитує, поки я максимально дбайливо обробляю його рану.

Чомусь не можу подивитись йому в очі. Соромно за те, що дозволила Герману себе залякати і опустити нижче плінтуса.

— Останнім часом… Герман почав піднімати на мене руку, коли я намагалася відмовити йому у… с…сексі. Раніше відверталася і терпіла, але більше не можу, — ці слова далися мені важко, бо нарешті підвела голову, щоб подивитись на Родіона.

Заплющивши очі, грає жовнами, він став білішим за сніг.

— Роде, тільки не треба жалості. Я й так почуваюся нікчемою. Сама винна, треба було тебе тоді послухати. У мене не лишилося ні подруг, ні друзів. Він мене нікуди не пускає, я завжди під наглядом. Обіцяв не чіпати мене, коли я народжу йому дитину, але я не можу завагітніти, видно природа проти того, щоб такі монстри, як твій брат, розмножувалися. Роде, я його ненавиджу… до тремтіння, до сказу. Мене вивертає від його голосу… запаху… від його пики. Герман кайфує від того, що бачить у моїх очах бажання накинутися на нього та тріснути чимось важким. І щоразу він не втомлюється мені нагадувати, що за кожну мою дурість відповідатиме мій батько. Навіть якщо я надумаю попрощатися з життям без його дозволу. Сьогодні... озвучив чергову погрозу, сказав, що в сім'ї Германа Атласа розлучень не буде, тож якщо я не народжу йому дитину… йому доведеться стати вдівцем, — прибравши зі столу осколки чашки і калюжу чаю, знову сідаю, не дивлячись в його бік. Нестерпно бачити біль та співчуття в його очах. Серце то завмираючи стискається, то шалено підстрибуючи, рветься з грудей. Хочеться, щоб Родіон просто зараз забрав мене з цього клятого будинку, але я розумію, що це неможливо. Охорона не дозволить йому вивести мене. І навіть якщо вдасться втекти, то мені і моєму батькові доведеться до скону ховатися від Германа, бо мстивий виродок нас завзято шукатиме.

Родіон стоїть посеред кухні, натискаючи на рану на долоні через бинт. Навіщо він це робить, адже доведеться знову перемотувати. Хоча, можливо власний фізичний біль не дає йому зірватися і зробити непоправну помилку. 

— Роде, ти ж мені допоможеш? Як гадаєш, є у мене шанс отримати від нього розлучення? У Германа купа зв'язків, впливових знайомих, багато грошей, у нього все схоплено і всі куплені, — перетинаємося поглядами, його сині очі б'ються струмом. Здригаюсь, але це приємне тремтіння.

— Я знаю, що треба робити. Але мені потрібна твоя повна довіра і впевненість, що ти не включиш задню, — підходить ближче і опускається поруч зі мною навпочіпки.