Розділ 3

Родіон

Домовитися з керівництвом про зміну локації було не важко, я можу працювати та керувати своєю командою дистанційно. З квитком додому також проблем не виникло. Але мені захотілося декому розповісти про те, що я повертаюся.

Мені взагалі щастить на чужих дружин, ось тільки з Юлькою ми просто приятелюємо без будь-яких хтивих фантазій. Просто листуємося час від часу. І її Бабоїд, здається, не проти. Хто сказав, що жінкам не можна дружити з чоловіками? Я її у законного чоловіка відбивати не збираюся, я людина порядна. Навпаки, я щиро радію, що Юлька страшенно кохає свого лікаря і що найголовніше — вони довіряють один одному, такі сім'ї зараз велика рідкість. Сподіваюся, їм вдасться зберегти баланс своїх почуттів, бо дивлячись на цю пару хочеться вірити, що і я так зможу. Зможу кохати і бути коханим, зможу кайфувати від взаємності. І кажучи «кохати» я завжди уявляю Ніну.

Юлька має унікальний дар — вселяти впевненість і піднімати настрій навіть кількома словами в її улюбленій іронічній манері. Тож саме їй я відправляю повідомлення:

«Я повертаюся додому. Тримай за мене кулачки, подруго, бо я збираюся боротися за свою кохану дівчину»

Відповідь прилітає за десять хвилин:

«Родька, я навіть пальці на ногах у гарні кулачки скрутила, щоб ти впорався. Якщо тобі це додасть відваги, то я можу навіть Льову попросити тримати за тебе кулачки»

І купа емодзі, які, як я розумію, повинні мене підбадьорити і розсмішити. Не втримавшись, відправляю ще одне:

«Ні, Льову просити не треба, інакше твій чоловік може все неправильно зрозуміти та продемонструвати мені свої кулачки особисто. Зараза, підколюєш? І з якого часу ти стала називати мене Родькою?»

«Як це відколи? З тих самих пір, коли зрозуміла, що ти свій чувак, а не холодна брила льоду. Ти сам наважився почати боротися чи Ніна тебе покликала?

«Вона мені сьогодні написала»

«Тупо було чекати так довго. Але я щиро тобі бажаю удачі. Якщо паличкою Поттера не вийде нафеячити собі щастя, тоді в крайньому випадку встроми її Герману (тут моя фантазія розбушувалася) куди сам вважаєш за потрібне. Я зарядила тебе позитивом?»

«Не те слово. Продовжуй у тому ж дусі. І дякую. Обійми за мене чоловіка»

Навіть наймужнішому чоловікові потрібна підтримка. Щоб у нього вірили. Завдяки Юльці я навчився по-доброму стібатися і посміхатися неприємностям в обличчя. Не гарчати, стискаючи зуби і стираючи емаль, а загадково всміхатися, часом це набагато дієвіший спосіб вистояти. Це дезорієнтує долю з її нескінченним запасом вивертів.

Поскладавши в валізу все необхідне, мчу до аеропорту з відчуттям, що повернуся не скоро... якщо взагалі повернуся до Британії. Але з цим розберемося згодом, головне зрозуміти, що відбувається з Ніною і як бути з Германом. Тому що так просто він її не відпустить, доведеться воювати з рідним братом. І в мене вже є деякі думки з цього приводу.

У літаку довелося прикидатися сплячим, тому що блондинка, яка сиділа поруч, явно милилася зі мною фліртувати. То потримайте сумочку, то допоможіть розплутати навушники. Деякі жінки у своєму безстрашному бажанні влаштувати своє особисте життя досі дивують мене своїм креативним підходом. Ця попросила у мене дозволу взяти мене за руку, коли ми злітатимемо. Нагородивши крижаним поглядом, підкреслено чемно відмовив і «заснув». Ось такий я поганий хлопчик.

Закинувши речі до батьківського будинку, за яким увесь цей час доглядав наш садівник, без попередження їду в гості до Германа. Вибудовуватиму стратегію після того, як розвідаю обстановку.

— Несподівано, — очманіло крякнувши, Герман скидає брови. Відчинив особисто, що вже дивно. — Не знав, що ти повернувся.

— Люблю робити сюрпризи. А де твоя хатня робітниця? Почав економити на прислузі? — мій холодний погляд упирається в сталь його чорних очей.

Трясця, майже не змінився. Хіба що набрав у вазі та став ще кремезнішим. Між нами так само нуль симпатії один до одного. Кров не завжди робить людей рідними.

— Стара карга звільнилася. Подумую найняти молодуху, щоб і око тішила, і користь від неї якась була, — роблячи крок убік, пропускає мене в передпокій. — Ти надовго?

— Поки що не знаю. Вирішив розвіятись. Від роботи, чи знаєш, коні дохнуть. Подумав, може затусимо разом. Сто років не був у нічних клубах, — мені треба витягти Германа на розмову. А де ще це краще зробити як не за келихом його улюбленого віскаря в атмосфері спокуси та веселощів. — Щось у вас так тихо. Дружину теж звільнив? — Недбало посміхнувшись, намагаюся зберегти байдужий вираз обличчя.

— Дружина в нашій спальні, збирається виконувати свої подружні обов'язки, не дивлячись на свій довбаний мігрень, — скривився Герман і я вже на сто відсотків знаю, що примушу його напитися в мотлох, щоб потім спокійно поспілкуватися з Ніною. 

Хоча… поруч з нею мені, напевно, буде дуже складно зберігати спокій.

— Знаєш, брате, щодо клубу непогана ідея. Гайда відриватися, дружина все одно нікуди від мене не подінеться, — Герман хапає ключі від машини і наше із ним протистояння починається просто зараз, бо тепер я налаштований перемогти і покарати цього паскудника.