Розділ 2

Ніна

Ніколи не бачила батька таким зламаним, розчавленим, загнаним в кут. Я лише двічі в житті бачила сльози в його очах.

Перший, коли померла мама. Другий, коли справа його життя, все, над чим він працював багато років, фірма, яку хотів залишити мені — висіла на волосині від повного краху. І спровокував цей крах — Герман Атлас.

А потім цей монстр простяг руку допомоги з однією умовою — наш із ним шлюб повинен був скріпити угоду. Не знаю, коли він встиг накинути на мене оком, чи то коли я приходила брати в нього інтерв'ю, чи то на одному з благодійних вечорів, на яких я часто бувала з батьком.

Тато від його пропозиції відмовився. Різко та категорично.

І тоді Герман Атлас прийшов до мене. Із погрозами. Майже не залишивши вибору. Мені начхати на фірму, на гроші, зрештою ні в них щастя. Але мені не начхати на єдину рідну мені людину і коли загроза нависла вже над моїм батьком — я погодилася. У глибині душі проклявши свого майбутнього чоловіка ще до весілля.

— Дурненька, будеш мені гарною дружиною — і проблем у тебе не виникне. Ні в тебе, ні в твого татуся з його бізнесом. Я про все подбаю. М-м-м… кайфую від твоїх великих сумних очей. Вже уявляю, як тонутиму в них, коли стану твоїм першим і єдиним, коли лежатиму на тобі зверху, а ти дивитимешся і запам'ятовуватимеш цей момент, — хижо вискалившись, владно торкається мого підборіддя. Точно знаю, що він кайфує не від моїх карих очей. Насолоду йому приносить сила та влада, почуття переможця, що загнав жертву в безвихідь, підштовхнувши її до краю прірви.

— Що в твоєму розумінні означає бути гарною дружиною? — Вимовляю, майже не дихаючи. Мені не до вподоби різкий запах його парфумів. Мене нудить від однієї лише думки, що мені доведеться лягати з цим монстром в одне ліжко.

Але я чула, що Герман Атлас ще той бабій, жадібний до жіночої уваги та покори чоловік. Що йому швидко набридають коханки, яких він міняє наче рукавички і що жодна дівчина ще ні разу не пошкодувала, що він її покинув. Тому що він нахабний, грубий, егоїстичний деспот.

Через всі ці чутки у мене з'явилася надія, що я теж дуже швидко йому набридну і мені не доведеться терпіти його дотики або ділити подружнє ложе. Що коли Герман почне мене ігнорувати, у мене буде більше вільного часу відшукати вихід із мого складного становища. Усередині чомусь оселилася хоч і крихка, але все ж таки впевненість, що я вийду за нього заміж не назавжди.

— Гарна дружина багато не патякає, вона в усьому покірно погоджується зі своїм чоловіком, у неї ніколи не болить голова і вона завжди готова дати своєму ненаглядному, — відповідає Герман, продовжуючи пожирати мене поглядом. — Хочу, щоб ти народила мені спадкоємця. Заради цього і беру незайману, мати моїм дітей не мали торкатися лапи інших мужиків і не тільки лапи. Наскільки я знаю, ти відповідаєш усім моїм вимогам. І знай, Ніно… сплутаєшся з кимось чи навіть подивишся на когось іншого — я тебе знищу. Тебе і твого любого татка.

Чоловік, який навіює тваринний жах та огиду, не може стати коханим та бажаним. Особливо такий… із гнилою душею.

Я думала, що брати Атлас схожі між собою, все ж таки їх виховували одні й ті самі батьки, їм прищеплювали однакові принципи. І ще не будучи знайомою з його молодшим братом Родіоном — у мене вже склалося упереджене ставлення.

Та коли я його вперше побачила... Серце затріпотіло в грудях, наче відігрітий після лютої холоднечі метелик. Те, як він глянув на мене, як привітався стриманим кивком, як спробував сховати в куточках губ сумну посмішку. А ось співчуття у своїх синіх очах Родіон навіть приховувати не став. Йому якраз був добре знайомий норов його старшого брата.

Вони як небо та земля… навіть зовні. Грубість Германа закарбувалася і в рисах його обличчя, квадратна щелепа, важке підборіддя, жорстка лінія губ і чорні як у диявола очі.

Родіон же бездоганний, красивий як бог і такий же недосяжний. Теж темноволосий, високий і широкоплечий, як Герман, але манери Родіона, його вихованість і стримана поштивість мене приємно вразили. Таке враження, що цей чоловік зробив себе сам, не бажаючи бути схожим на рідного брата. Судячи з того, як Родіон спілкувався з Германом, я гадала, що він з усіма такий холодний. …Поки одного разу він не заговорив зі мною, скориставшись вдалим моментом, коли ми ненадовго залишилися вдвох. І тоді я дізналася цього чоловіка заново і мало не розплакалася, коли він сказав мені про свої почуття, коли намагався розкрити мені очі, розповідаючи про Германа. Род дуже хотів відмовити мене виходити заміж, роз’ятривши мені серце своїми палкими зізнаннями.

Дурне серце, воно одразу потяглося до нього, з першого погляду, ніби століттями чекало на цю зустріч.

Ось тільки Родіон ніяк не зміг би захистити мого батька від жадібної та кровожерної акули на ім'я Герман Атлас. Тож я відмовилася від його допомоги, вперто похитавши головою. Я надто люблю свого батька, щоб вплутувати сюди ще й любов до чоловіка. Я прийняла рішення і приречено поклала голову на плаху шлюбу з Германом.

    Однак в реальності цей шлюб виявився ще жахливішим, ніж я могла собі уявити. Нестерпний... пекельний...

Він брав мене проти моєї волі і не приховував, що, крім мене, у нього є коханки. Я навіть якось розплакалася, благаючи його на колінах дати мені спокій. Герман пообіцяв навідуватися рідше до нашої спальні тільки після того, як я завагітнію. Але завагітніти навіть за рік, як на зло, не вийшло. А може, на щастя…

І в пориві цілковитого розпачу я таки написала Родіону. Тепер я майже впевнена, що якщо хтось і зможе мене врятувати від Германа, то це він. Родіон Атлас. І нехай бажання побачити його знову гріховне та заборонене, але воно допомагає мені вижити.