Розділ 1

Родіон

Якщо жінка має намір себе занапастити, приносячи себе в жертву заради безпеки своїх рідних, якщо вона свідомо здалася — її вже не переконати ані словами про кохання, ані логічними доводами. Вона більше нікому не вірить, нічого хорошого не очікує і рятувати себе не дозволяє. Принаймні, мені Ніна цього не дозволила…

Ось вже майже рік, поїхавши подалі від неї в оповитий туманами Лондон я запитую себе. Може я погано намагався і був недостатньо переконливим?

…Оце вже не думав-не гадав, що мене колись спіткає нерозділене кохання. Причому в екзальтованій його формі — без фізичної близькості з коханою людиною. Спочатку я полюбив її душу. Дивлячись їй у вічі чітко розуміючи, що вона для мене недосяжна — вона мої гріховні бажання, вона наречена мого брата. Тепер уже його законна дружина. Але заборонені почуття досі продовжують ятрити мені серце.

Те, що Ніна особлива, не схожа на жодну іншу дівчину, я зрозумів з першого погляду, того дня, коли мій брат Герман привів її до свого будинку. Налякана, боязка, ніжна, чиста і водночас відчайдушно-хоробра. Та вона навіть не уявляла, на що підписується.

Я намагався говорити, переконувати, заспокоювати, але її страх був у рази сильніший за мої доводи. Германові вдалося капітально її залякати. Я програв. Ненавиджу почуття слабкості та безвиході, тому що ніколи не вважав себе нікчемою, але життя вирішило дати мені урок.

Мій старший брат уже в юному віці демонстрував амбітність, готовність йти по головах та кровожерливість акули. Тому наш батько залишив весь свій бізнес йому, вирішивши, що саме Герману вистачить сили та гонору тримати його імперію на плаву. Мені дістався батьківський будинок, який я ненавиджу, і доволі солідна сума на рахунку, до якої я поки що не доторкнувся. Я й сам непогано заробляю, я сам добився всього, що зараз маю, ставши одним із найкращих фахівців з кібербезпеки. Ім'я Родіон Атлас відоме чи не всім керівникам великих компаній, які буквально панічно бояться кібератак, намагаючись мене переманити до себе на роботу.

— Ти щоразу такий холодний і задумливий після сексу, — Кароліна дує губки, поправляючи свої розкішні... нарощені локони. Ми з нею спимо час від часу. Навіть втомленому циніку іноді потрібна ласка. А я справді за минулий рік став більш цинічним. Почуттів між нами немає, мені просто так зручно. Хоча останнім часом Кароліна почала мені частіше телефонувати, запрошувати на вечірки до її друзів і натякати на те, що в моїй лондонській квартирі не вистачає жіночих речей.

— Бо ми зустрічаємося лише заради втіхи. Хіба ні? Я тебе попереджав, не шукай в мені ніжності, — відповідаю сухо, навіть не глянувши в її бік.

— Такий гарний і такий бездушний! — Схоплюється з ліжка, починаючи збиратися.

Не розумію, чому вона не знайде собі когось більш лагіднішого, я її не тримаю. Та де там, моя холодність навпаки манить її ніби магнітом. Ми часто так розстаємося — вона на емоціях, я в броні, незворушний, непробивний, тому що не звик реагувати на жіночі істерики. Я їй відразу сказав «буде або по-моєму, або ти знаєш, де вихід». Вона погодилася, але тепер у неї до мене чомусь купа претензій.

    Переконавшись, що Кароліна зачинила за собою двері, зручно вмостившись на дивані, беру до рук свій робочий ноут. Після фізичної розрядки у мене завжди є настрій плідно попрацювати. На писк телефону не звертаю уваги, хоча повідомлення сипляться одне за одним. Чомусь впевнений, що це Кароліна вирішила висловити мені все, що не договорила. І тільки через пів години зібравшись зателефонувати колезі — я нарешті побачив, що повідомлення настрочила мені зовсім не моя коханка.

Усі три від… Ніни.

І це при тому, що ми з нею не спілкувалися з того часу, як я поїхав з Києва. Востаннє я бачив її на весіллі під невсипущим контролем мого брата. Прекрасна наречена з сумними очима дивилася на мене так розгублено, розриваючи мені серце на шматки своєю приреченістю. Я пропонував їй варіанти, вона відмовилася і таки вийшла за клятого Германа. І ось тепер вона мені пише:

«Родіоне, мені страшно…»

«Будь ласка, ти не міг би мені допомогти?»

«Я більше цього не винесу…»

Мій брат ще той шматок лайна. Владний, грубий, себелюбний. Якось ще з дитинства так склалося, що братського тепла між нами так і не виникло. Спочатку він мене допікав, потім намагався принижувати, випинаючи свою пиху та зверхність. Потім ми довгий час не бачилися, спочатку він поїхав вчитися, потім я сьорбнув свободи часів студентства. Ми не дарували один одному подарунків на день народження і не дзвонили один одному на Різдво. Стали по суті чужими один одному. Щоправда останні кілька років Герман намагався припахати мене по-братськи попрацювати в його компанії, тому що він був змушений визнати, що я один із найкращих фахівців у своїй сфері. А ще йому потрібен був свідок його успіхів, той, хто знав його з дитинства і цією людиною, звичайно, виявився саме я. Герману якогось біса надважливо демонструвати мені свої перемоги. Вигідні угоди, дорогі тачки, жінок, нерухомість.

Тричі перечитавши повідомлення, приймаю тверде рішення повертатися в Україну. Негайно! Якщо Ніна наважилася мене попросити про допомогу, значить, не така вже вона й байдужа до мене. Я в будь-якому разі спробую зробити все можливе, щоб вирвати її з лап Германа. Навіть якщо у нас із нею нічого не складеться.  

Тому що я, як останній дурень, продовжую кохати дівчину, яку навіть жодного разу ще не цілував…