9 (2)

Я втомлено застогнав. Нормальний же був день, як він міг закінчитися ось цим?

– Потрібна незалежна медична експертиза, – з натиском промовив я. – Вона підтвердить, що жодного побиття не було.

– Минуло багато часу.

– Ага, і тільки зараз Столяренко вирішив подати на мене заяву.

– Я ж кажу, підстава. Слухай… Ця твоя Емма, вона погодиться дати свідчення? Підтвердить, що ти не робив нічого кримінального?

– Звісно, вона погодиться! – випалив я і лише потім подумав, що не можу ручатися за іншу людину. Проте нащо б Еммі відмовлятися?

Якщо хтось справді зводить на мене наклеп і підмовив Столяренка дати свідчення, то це точно не вона. Емма – хороша людина, і вона не стала б брехати навіть про свого ворога. Я ж себе її ворогом не вважав точно.

– Чудово. Отже, візьмемо покази у твоєї Емми. Хто ще може бути свідком?

Змусити мізки працювати, коли я мало не скипав від гніву, виявилося важко. Але я звик до того, що маю тримати себе в руках, тому я змусив себе спокійно перерахувати:

– Всі, хто був на операції – вони бачили пацієнта та його стан. Аналізи та результати МРТ, КТ, всього, що ми там йому робили – в карті воно записано. Медсестри та інші пацієнти бачили, як я спілкувався зі Столяренком, бо він лежав не в конкретній палаті. Зрештою, медична комісія визначить, що такі травми, як у нього, неможливо було отримати в результаті бійки, після якої на ньому нуль побоїв!

– Тобто, звинувачення хибне?

Я дуже виразно глянув на Демченка.

– Ні, я зараз фантазую тобі про це все. Звісно, воно хибне!

Слава підвівся. Він повільно пройшов по кабінету, явно прокручуючи в голові все, що сталось, потім кивнув.

– Зараз запишемо твої покази, – підсумував він. – Але я дуже раджу шукати адвоката і того, хто міг підмовити твого пацієнта скоїти таку дурню. Якщо твоя Емма прийде до нас як свідок, і не буде ніяких розходжень в показах, думаю, ми доволі скоро з усім розберемось.

– Столяренко відповідатиме за хибне звинувачення?

– Звісно. Це наклеп, не можна просто так звинуватити людину у кримінальному злочині, а потім сказати, що це був веселий жарт.

– Цікаво, він зовсім не усвідомлює наслідків для себе? – похмуро поцікавився я. – Дорослий же чоловік, мав би подумати, що йому однозначно прилетить за спроби обмовити іншу людину.

– Ну-у-у, Дім, не всі такі розумні та адекватні, – Демченко скривився. – Хоча вчинок, звісно, дурнуватий. Навіть якщо буде тривала паперова тяганина, я не бачу ознак, за якими це могло б означати для тебе арешт.

Я кивнув.

– Але найближчим часом з міста попрошу не виїжджати.

– Добре, я ж і так не збирався, бо… – я затнувся.

– Бо що?

У мене на голові ще один суд, от що, і боротьба за опіку над сином. Навряд чи це буде легка справа і швидка.

– Я розлучаюсь з дружиною, – випалив я.

– Ну, вітаю.

Ще один! Таке враження, що всі довкола знали, наскільки у нас з Лізою паскудний вийшов шлюб. Ми з Демченком не друзі і навіть не товариші, звідки, в дідька, він може бути в курсі!

– І я хочу, щоб син лишився зі мною, – продовжив я. – Заяву на розлучення подав нещодавно. Скажи, а наскільки розгляд кримінальної справи може на це вплинути?

– Ну-у-у…

– Паскудно, так?

– Якщо діло затягнеться, так. Хто ж віддасть дитину чоловікові, якому загрожує в’язниця? Але якщо діло швидко закриють і тебе визнають невинуватим, то, думаю, негативних наслідків не буде. Тож в твоїх інтересах підстрахуватися і винайняти найліпшого адвоката. Якщо під тебе копають, то можуть піти і до керівництва, спробувати натиснути на мене.

– Якщо копає хтось впливовий. А якщо ні?

– Ну, не знаю, якщо ні – то як вмовили на хибні свідчення?

– Всі, хто працює з людьми, добре знає, що в світі багато ідіотів, які не завжди усвідомлюють, в які проблеми вони вляпуються, – знизав плечима я.

Чи могла Ліза таке зробити? Можливо.

– Слухай, якщо в тебе є підозри, хто міг би це робити… – Демченко кахикнув. – Не поспішай кидатись звинуваченнями. Ну, в цю людину. Не кажи ні слова. Якщо буде інформація, то краще тобі сповістити мене про це, свого адвоката, а самому сидіти тихенько. Втямив? І до пацієнта щоб на кулеметний постріл не наближався. В жодному разі.

– Зрозумів, – зітхнув я.

Можна подумати, у мене є варіанти.