Бжола наполегливо намагалася всістися Вуглику на ніс. Вуглик так само наполегливо відганяв її лапою, боячись пропустити хоча б секунду вистави, яка досі відбувалася на подвір'ї відьминої хатини.
Адже саме Вуглик своєю пекельеою персоною був первинним організатором цього хаосу. Тепер має контролювати цей процес, щоб він не перетворився на… кхм. Ну, ви зрозуміли.
Демони бойового загону метикувати вміли швидко. Раз потрібна ініціатива правильно винагороджувалась, отже треба було її проявляти.
Так і вистроїлися у рядок ніби торговці ремеслами перед царем, демонструючи свої здобутки. Грета із Толіком за спиною, ходила та й лише захоплювалася рідкісними знахідками, цілющими травами та квітами й іншими цікавинками.
Але найбільше Грету вразив шукач меду, який вирішив не розмінюватися на дрібниці й приволік на подвір'я вулик з бджолами.
— Ти де його дістав? — ошелешено запитала Грета.
— На дереві, — гордо промовив демон, кидаючи обережні погляди на командира.
— Ну який же винахідливий! — сплеснула руками Грета, озирнувшись на Толіка.
— Премію? — запитав у відьми Толік, розкусивши невигадливу стратегію підлеглих.
— Спитай, що він хоче — махнула рукою Грета йдучи до наступного здобувача.
Демон з вуликом хотів до пекла. Навіть згодився йти чергувати на кухню, бо нормальні варти були розписані на вісім днів вперед завдяки попереднім ініціаторам. Толік демона відпустив, спостерігаючи за рештою загону, які проводжали того заздрісними поглядами. Мабуть, не могли змиритися, що їм не пощастило стати улюбленими демонами улюбленої відьми командира.
Толік гмикнув, відмітивши, що нарешті зміг придумати для підлеглих достатньо суворе покарання, яке точно допоможе тримати їх у вузді.
Не будуть виконувати вказівки нормально — заслання до улюбленої відьми на день-два, і повернуться знову як шовкові.
Демони, які спостерігали за командиром, примітили його вираз обличчя та помітно занервували, схоже, чудово зрозумівши, що їхню підступну стратегію викрили та зрозуміли як використати проти них самих.
А Грета, походивши двором та пороздивлявшись що ж там цікавого їй принесли, взяла на руки Вуглика, відігнавши таки від нього ту противну бджолу та підійшла до Толіка.
— Пізно вже, втомилася я, — мовила відьма серйозно. — Розпускай свій загін, вони сьогодні чудово попрацювали!
Толік кивнув Греті, а тоді кинув демонам, які, беззастережно зрозумівши командира, бережно поскладали свої хабарі, тьху ти, дари для відьми та підтюпцем побігли геть з двору.
Грета розвернулася та рушила до будинку. А Толік стояв, замислений на подвір'ї, спостерігаючи за стратегічним відходом підлеглих.
— Йдеш, чи так і стоятимеш тут як соляна статуя? — здійнявши брову вгору беззлобно спитала Грета.
— Йду, моя прекрасна відьмо, — всміхнувся Толік та справді пішов.