Грета, Вуглик і демон Толік

9. Хлопчики

Вуглик сидів на вчорашніх свіжопорубаних дровах та спостерігав виставу за участю бойового загону демонів.

Бойові демони у жодній виставі участь брати не хотіли, але їх про це, звісно, ніхто не питав.

Керувала цим оркестром хаосу наша неперевершена та кмітлива відьма Грета. А Толік стояв за нею, мов гранітна брила, усім своїм виглядом випромінюючи загрозливу рішучість.

— Давайте, давайте, хлопчики! Роботи ще повно, не хвилюйтеся, усім вистачить! — підбадьорювала їх Грета.

Демони ж хвилювалися геть про інше. Якби не пильне око командира, вони б вже давно чкурнули назад до свого п'ятого пекла та запечатали усі портали, аби ця відьма до них туди не дісталася.

Уявити лише! Їх, бойових демонів, використовували як якусь дармову робочу силу! І добре б ще заняття було гідне справжнього воїна! Але товкти в крихту каміння? Збирати й вигладжувати листя для якогось-там ностальгічного зілля? І найгірше — обривати та обережно складати пелюстки з квітів! А вони ж не феї якісь! Вони демони! Елітні воїни! 

Що б його, того командира з його істинною парою! Знали ж, що мозок йому попаяє, коли почне встановлюватися зв'язок, але ж не настільки!

На подвір'ї Гретиної хатинки утворилася справжня лабораторія по переробці інгредієнтів. 

Грета не могла стримати задоволеної посмішки, вже подумки рахуючи, скільки грошей та часу вона зекономила на заготівлі складників для своїх зіль, чаїв та настоїв. Це ж скільки вона встигне усього приготувати тепер, не витрачаючи своїх сил на безглузде товктіння камінців та мушель, ювелірне обривання пелюсток та дбайливе розпрямляння листя.

Звісно, відьма дуже любила зануритися повністю у процес приготування своїх зіль та екстрактів, але ж тут можна ціле масове виробництво налагодити! Грета — відьма хвацька, бачить можливість — користується.

А що демони все це роблять з обличчями, які уособлюють всесвітні страждання, так це нічого. Толік їм ондо, премію яку випише чи вихідний дасть у якості компенсації.

— Як приємно спостерігати таку злагоджену роботу, — задоволено зітхнула Грета.

Демони подарували відьмі дуже злагоджені нещасні погляди, але наткнувшись на суворе обличчя командира, з усією ретельністю та завзятістю повернулися до роботи.

— А знаєш, Толічка, що я думаю? — в півголоса промовила вона до нього, але демони, усі як один, напружилися в очікуванні.

— Що, моя прекрасна відьмо?

— Тут у горах неподалік росте чернограй квітковий. Дуже рідкісна рослина і цінний інгредієнт. Але там такий небезпечний підйом… — з помітним натяком промовила Грета.

— Зрозумів, — кивнув їй Толік, обдарувавши широкою посмішкою, а тоді враз посерйознішав та промовив своїм командирським басом: — Хто хоче додатковий вихідний?

Демони дивились на командира з благанням про милосердя. Мабуть, всі дуже хотіли, та ніхто не наважувався.

— Командире, а можна не вихідний, а додаткову зміну у пеклі, га? Прям від сьогодні, — а ні, один сміливець знайшовся, ти гляди. — Я вашій прекрасній відьмі скільки завгодно тих квітів з гір принесу! Я знаю, як вони виглядають. А потім на службу назад. Можна?

Демон так переконливо умовляв Толіка, що Грета аж розчулилася.

Толік кивнув і той, щасливий, ледве не підскоком пострибав у бік гір. Та так швидко, що ніхто й оком не встиг змигнути.

— Ні, ну ти подивися, які вони в тебе роботящі, га! От де б я ще таких знайшла?

Демони страждальницки всміхнулися, під суворим поглядом командира та важко зітхнувши, продовжили товкти каміння й перебирати листя з пелюстками, заздрісно поглядаючи на того сміливця, якому вдалося вирватися з їхніх рядів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше