Гравці

Квартира Гравця

Цього разу перемога точно в кишені! По-іншому ніяк. Стільки часу, нервів та грошей витрачено на розробку методу. Мішки під очима, нервовий тремор і постійні запаморочення від тютюново-кавової дієти — лише вершина айсберга. Виглядати у двадцять п’ять на сорок — серйозна жертва. Але це зараз не має значення. Кому цікавий зовнішній вигляд стороннього? Остання близька людина пішла чи то три, чи то чотири місяці тому. Здається, напередодні Різдва. Або Великодня… Проте ніхто не заважав писати код. І ось результат: тести методу перевершили всі очікування.

Гра наближалася до завершення. Звичайно, висновки робити рано — до кінця всіх матчів ще двадцять хвилин. Але випадковості виключено. Ставка така висока, що, зірвавши куш, можна починати нове життя і, знявшись з "мілини", вирушати у "велике плавання".
— І Алінка, напевно, тут же прибіжить назад, — подумав він. — Що з неї візьмеш? В сімнадцять багато в кого ще вітер у голові.

Проковтнувши залишки кави, Гравець поставив брудну чашку на стіл. З-під лаку, який здувся, з’явилися спочатку вуса, а через мить, оцінивши обстановку, кілька тарганів чкурнули в новий притулок, сховавшись під переповненою попільничкою.

Будинок Олега

Батьки зранку зробили Олегу сюрприз, залишивши на тумбочці конверт із запискою:
"Синку, ми тебе дуже любимо і вітаємо зі вступом у доросле життя. Бажаємо міцного здоров’я і величезного взаємного кохання. У правій кишені куртки — частина подарунка, решта — за вікном. Нас терміново викликали до Женеви по роботі. Ми полетіли нічним рейсом. За тиждень повернемось і відсвяткуємо твоє повноліття всією родиною. А поки поклич друзів. Цілуємо, мама і тато".

Подарунок зреагував на натискання кнопки брелока звуковим сигналом та привітним блиманням. Білий BMW X6. Красень.

Вечірка йшла повним ходом. Свято вдалося на славу. Прийшли привітати шкільні друзі та майбутні одногрупники, з якими разом ходили на підготовчі курси, а потім складали вступні іспити.

Прокинувся Олег після обіду. Поруч лежала Аліна Бєлова з гімназії. Вона теж вступила до його факультету, але на іншу кафедру. Мила, привітна дівчина. Вона ще з першого дня курсів рік тому сподобалася йому, але ходила за ручку з якимось хмирем. Встрягати в чужі стосунки не хотілося. А тепер сама доля звела їх разом.

— Мрії збуваються.

Попри те що ця фраза пролунала майже пошепки, Аліна розплющила очі й посміхнулася, солодко потягуючись.

— Доброго ранку, котику, — промуркотіла вона.
— Скоріше, доброго вечора, — усміхнувся Олег.
— Як твоя ставка? Виграв мільйон?
— Звичайно! Ось він поряд зі мною, — Олег обійняв за струнку талію Аліну, поцілував спочатку руку, потім шию і занурився обличчям у пишні локони.

Дівчина зрозуміла натяк, і модна футболка Олега миттю полетіла на підлогу.

Коли Аліна, грайливо хитаючи стегнами, пішла в душ, Олег провів її закоханим поглядом і знесилено опустив голову на подушку. Він насолоджувався знемогою, що розлилася по всьому тілу, й раптом згадав про вечірні ставки.

Насилу пригадавши пароль від створеного нашвидкуруч облікового запису в букмекерській конторі, Олег присвиснув. Зіграли всі дев’ять ставок, які він учора навмання зробив. Сумарний коефіцієнт — 1:27.

— От Славік, гад! Ладив весь вечір учора: "Дурням щастить, давай перевіримо…" Краще б я ту сотню баксів прогуляв, ніж тепер його стьоб терпіти.

Квартира Гравця

Останні хвилини — й Гравець дізнається суму свого виграшу. Остання порція кави з немитої чашки обпекла губи та язик. Остання сигарета другої за вечір пачки ніяк не прикурювалася через тремтіння в руках. Але що ж це? Не може бути! Жодна ставка не зіграла. На останніх хвилинах, наче якась зла сила, повернула хід усіх ігор. Тридцять три фатальні випадковості. Безглузді голи. Божевільні рішення суддів. А в Австралії взагалі якась чортівня: пішов сніг. Метод не спрацював. Десь прорахунок... Холодний піт виступив і на лобі, і на спині. Що ж тепер? Сума величезної ставки — кредит. Під заставу квартири...

Десь за межею нашого звичайного сприйняття

— Тобі не набридло знущатися з людей, Карле? — поцікавився миловидний молодий парубок, бережно складаючи крила за широкою спиною.
— Чому одразу знущатися? Кожен отримує те, що заслуговує.
— І які такі заслуги цього Олега? І чим так завинив той жалюгідний ігроман, якого ти залишив жебраком?
— Ти маєш рацію, в Олега заслуг небагато. Поки що він просто добрий хлопець. А от Аліна, попри важке дитинство, з поганою компанією не зв’язалася, матір до останнього доглядала, в інститут вступила на загальних підставах. Зауваж — я ні разу їй не допоміг, до тепер. Не було потреби. Спостерігав, як вона впорається самостійно. Розумниця дівчина. Вони з Олегом чудова пара.
— Ти так і не відповів щодо Гравця.
— Він геній. Але дурень. Не там свій талант застосувати намагається. Дай я йому виграти — все. У соціальному сенсі світ би його втратив. І я б був у тому винен, щонайменше наполовину. А так він має вибір. Я йому "нобелівку" припас. Якщо дурниць не наробить.
— Ох і витівник же ти, Карле…

Міський цвинтар

Аліна з Олегом йшли вздовж алеї з туями. Вони привезли квіти на могилу її матері. Несподівано погляд дівчини затримався на непримітній іменній табличці, прибитій до кособокого дерев’яного хреста. Знайоме прізвище та ім’я. Аліна перевела погляд трохи нижче — на день смерті.
— Невже на Олега день народження? Точно так і є…

До могили підійшла жінка в чорній хустині, з-під якої виднілося сиве волосся. Вона поцілувала верхівку хреста й спробувала його вирівняти.

Аліна не витримала й підійшла до жінки дізнатися, від чого помер її колишній. Виявилось, що Гравець вистрибнув з вікна.

+++

Залишилася "нобелівка" у Карла — чекати на іншого генія.