2. Поцілуй руку дияволу, Естер!

Атанор вивчав її поглядом, ніби намагаючись розгадати загадку, що стояла перед ним. Ніби бажав розкрити її справжні наміри.

— Підійди ще ближче, — мовив Атанор, і в його голосі прозвучала холодна, наукова цікавість. Він нахилився вперед у кріслі, і тіні, здавалося, потягнулися за ним, наче живі.

Естер зробила крок, хоч ноги були мов ватяні. Їй ввижалося, що він чує кожен удар її серця. Вона відчувала себе кроликом, якому мисливець зверне шию, щойно вона припуститься помилки.

Чоловік у чорному плащі довго мовчав, вивчаючи її. Погляд червоних очей переміщався по її обличчю, шиї, руках, ніби зважував кожну частинку її істоти. У цьому погляді була лише оцінка. Холодна, презирлива, ніби вона була рідкісним, але потенційно корисним знаряддям.

— Ти щось чула про мене, дівчинко? — нарешті запитав він. — До того, як вирішила прийти по захист?

Естер ковтнула слину. Горло пересохло.

— Так, чула. Темний маг Атанор. Ви хочете захопити владу в Ризанії й скинути королівську династію. Ви зібрали заради цієї ідеї собі послідовників, і... — дівчина намагалася обережно підбирати слова. — У досягненні своїх цілей ви не ділите методи на правильні й неправильні. Виправдовуєте майже будь-які засоби. Кажуть, що для вас мораль — це лише перешкода, яку легко переступити. І що ваші методи викликають страх навіть у тих, хто стоїть на вашому боці. Кажуть, ви не знаєте милосердя. Кажуть... що ви дієте жорстоко й ніколи не відступаєте від своєї мети.

Вона побачила, як кутик його губ ледь смикнувся — це була презирлива зневага до світу, який смів про нього говорити.

— Добре. Значить, ти не зовсім дурна. — Він відкинувся назад, пальці барабанили по підлокітнику. — Тоді ти маєш розуміти: якщо я прийму тебе під свій захист, ти не будеш вільною, ти станеш моєю. Твій дар, твоє тіло, твоя воля — усе служитиме мені. Мені не потрібні прикраси біля трону, мені потрібні інструменти. А інструменти, які не приносять користі... — він зробив паузу, і повітря в кімнаті ніби стало важчим, — я ламаю.

Естер відчула, як по спині пробігли мурашки. Страх згустився в грудях холодною грудкою. Але в цьому страхові народилася й дивна, гірка ясність.

«Я вже була інструментом у принца. Різниця лише в тому, що до Атанора я прийшла сама, добровільно, і ніхто не примушував мене до цього. Не катував і не садив на ланцюг, як принц та його люди».

— Я чула про ваші закони, — тихо відповіла вона. Голос тремтів, але вона трималася гордо. — Чула, як ви караєте за непослух, за невдачі. Але... принц зробив із мого життя пекло. Він використовував мою кров під час ритуалів. Намагався домогтися від мене покори й заради цього ламав мої кістки, щоб я їх зцілювала знову і знову. Якщо я залишуся сама, він обов'язково мене знайде. Його маги вже йдуть по сліду, це питання часу. А ви... — вона підняла очі й зустрілася з його поглядом, хоч це коштувало їй останніх сил. — Без могутнього покровителя за своєю спиною я знову опинюся в нього за ґратами. Ви єдиний, хто має стільки ж сили, як він, а можливо, і більше.

Атанор довго мовчав. Червоний блиск у його очах то спалахував, то пригасав, ніби він важив її слова на невидимих терезах.

Нарешті він повільно підвівся. Високий, темний, небезпечний. Від нього віяло силою, яка змушувала боятися й викликала повагу.

— Гаразд, — сказав він байдуже. — Я приймаю тебе, цілителько. Ти будеш жити й перебуватимеш під моїм захистом. Але за це ти даватимеш мені свій дар кожного разу, коли мені це буде потрібно. І кожного разу, коли я цього захочу.

Він простягнув руку, чекаючи, поки дівчина поцілує її на знак вірності, — бліду, з довгими пальцями, на яких блищали чорні персні.

— Відтепер ти належиш мені.

Естер подивилася на його руку. Серце стислося. Гидливість, страх, відчай — усе змішалося всередині. Але за цим стояв холодний розрахунок виживання.

«Краще поцілувати руку диявола, ніж знову стати рабинею принца».

Вона нахилилася, і її губи торкнулися холодної шкіри. Поцілунок був легким і беззвучним, але після нього вона відчула, що назад дороги немає.

Атанор задоволено провів пальцями по її підборіддю, змусивши підняти голову. У його очах було щось нове — це був інтерес. Гострий, хижий інтерес.

— Ось так, — муркнув він. — Тепер ти одна з нас. Ходімо, у головній залі мої послідовники святкують весілля одного з моїх вірних слуг. Я представлю тебе всім, і там ти й познайомишся зі своїм новим життям.

Він повернувся й пішов до дверей, навіть не перевіряючи, чи йде вона за ним. Естер постояла мить, намагаючись стримати тремтіння в руках.

«Я зробила вибір. Тепер треба навчитися жити з ним».

І, глибоко вдихнувши, пішла за темним магом у темряву коридору, де вже чулася приглушена музика й п'яні голоси тих, хто служив найстрашнішому з володарів.

Буду вдячна за сердечко книзі і додайте її до бібліотеки щоб не загубити!
Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, це можна зробити безкоштовно за один клік через пошту чи facebook, і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки і поставити їй сердечко, щоб точно не загубити її!