Розділ 46. Лена.

Андрій в черговий раз показав мені свою потужність в плані влади та впливу на інших. Наступного дня після нашої розмови в ресторані, він поспілкувався спочатку з ректором, а потім і з деканатом про те, що нібито я захотіла влаштувати приємну несподіванку для викладацького складу універу та студентів, які там навчалися та організувати для них концерт. Концерт від мого імені. 

Я зараз сиділа і перебувала в повному шоку. Я як відома та зіркова артистка влаштовувала концерт. Як би мені це сказали ще тижня два тому, то я б звичайно сміялася досить довго з цього жарту, але зараз мій статус змінився кардинально, тож я повинна була звикати до того, що я суперзірка, а всі інші це челядь. Моя челядь.

І що саме цікаво - мені в той же день подзвонила кураторка та почала засипати компліментами, яка я неймовірна дівчина та що вона завжди вірила, що з мене будуть люди. Хм, як же вони починають мило воркотіти, як тільки ситуація змінюється і Лена з безнадійної та не слухняної дівчини перетворюється в обдаровану та класну студентку та дочку. Адже спочатку мама почала співати мені приємних пісень після того, як Андрій підлаштував все, а потім і кураторка змінила кардинально думку про мене. А потрібно було всього-на-всього нічого - знайти впливового чоловіка та стати його коханою. І вуаля, справа в капелюсі.

До речі, про впливового чоловіка, саме в цей момент я збиралася на студію звукозапису, і не для того, щоб нащадкам включати мої пісеньки або танцювати з коханим під неї, як я красиво описувала Андрію під час бесіди, а для того, щоб звукоінженер так відреставрував мою пісню, щоб там в залі всі аплодували мені від насолоди. А найбільше мій коханий Андрій. Потрібно було його вразити в саме серце, щоб після цього виступу він зрозумів, що кращої в житті він ніколи не знайде. Красива і талановита - ну куди ще краще, скажіть но мені?

Я не просто так попросила в нього зняти студію. Я оцінювала свої сили й розуміла, що якщо заспіваю власним голосом, без фонограми, то скло в тому залі, де я буду виступати, потріскається, а мій чоловік втече звідти з оглухлими вухами. Я не вміла співати й визнавала це. Але осоромитися перед чоловіком я не бажала, а хотіла показати, що я гідна партія та можу робити суперові речі. Потрібно дещо бути хитрою в цих моментах і коли говорять, що у відносинах головне щирість і правда, то можу сказати відразу - такі пари приречені на провал. Завжди краще щось вигадати, або змовчати. Оскільки мовчати про те, що я нічого не вмію не хотілося, то прийшлося трішки включати хитрощі. Прибрехати чоловікові про свої таланти.

- Мені потрібно так обробити мій голос, щоб він звучав, як в найкращих співаків нашої країни. - Приказним тоном я віддала команду звукоінженеру, коли приїхала на студію. Впевненості мені надавало те, що переді мною сидів не якийсь там чоловік років шістдесяти, який побачив таких співаків як я досхочу, а молодий хлопець, років двадцяти, щупленький, а його очі забігали так в той момент, коли я це сказала, що переживала, щоб вони не вискочили з очниць.

- Тобто обробити? Хіба не потрібно просто записати ваш голос на диск, щоб це залишилося на згадку? - Цей Микита, напевно, ще не знав хто я така і як можу повпливати на його кар'єру, тому що задавав такі дурні та не потрібні питання.

- Микито, хлопчику, ти не почув мене чи в мене дефекти з мовою? - Я наблизилася до нього та почала грізно дивитися. - Що саме тобі було не зрозуміло в тому, що мені потрібно зробити з мого голосу щось грандіозне, щоб це можна потім було поставити як фонограму?

- Я то зрозумів вас, але для цього потрібно багато часу, годин десь сім чи навіть більше, дивлячись скільки роботи буде. - Промимрив цей хлопчисько. Хоч ми були приблизно одного віку, але я своїм натиском змогла піджати його під себе і він відчував, що програє мені по всіх фронтах. Залишилося мінімум - гнути лінію та добити його емоційно. А це я вміла та практикувала робити.

- Ти ж хочеш працювати тут і надалі, в теплі та добрі, а не мокнути на вулиці десь на будівлі чи таскати ящики  дванадцять годин поспіль? - Я вирішила тиснути на головне - на можливість позбавити його роботи. А тепер у мене така можливість була. Сказати Андрію, наприклад, що він чіплявся до мене і кидав погані натяки в мою сторону, і цей Микитка на наступний день вилетить звідси, як корка.

- Так, хочу... - Ще трішки й він заплаче прямо тут. Надіюся, що професіонал з нього краще, чим його психічна впевненість. Потрібно було якось підбадьорити його, щоб він і справді не влаштував тут істерику зі сльозами та соплями.

- Ну от, бачиш як ми добре домовилися, - усміхнулася я йому, - ти працюєш тут і маєш яскраве майбутнє, а на заміну цьому робиш мене співачкою великої естради. По руках?

- Так. Добре. Дякую.

Дякую... Аахах, ще зараз впаде на коліна та почне цілувати мої ноги. Хоча, це ще попереду, скоро весь світ буде біля моїх ніг.