Розділ 37

- Ну так що ти придумала, витівниця? - З інтересом питає Настя та бачу по ній, що вона ледве стримує себе, щоб не підплигнути до стіни від нетерплячки. Ох, щось мені здається, що в наш дует потрібна ще одна людина, більш холоднокровна та виважена, а то судячи з такої реакції дівчини, вона теж любить деколи емоціям віддавати перевагу, чим тверезому міркуванню. Але це і зрозуміло - ми молоді дівчата і кров бурлить в наших венах. Головне, щоб ця кров не спалила нас самих.

- Ну а тобі ось так просто подавай все і навіть ніякої інтриги? - Вирішила зіграти трішки не нервах Насті та позлити її. Мій настрій підіймався від того, що у мене було на думці.

- Я тобі зараз таку інтригу влаштую, що буде навіть забагато! - Показала мені кулака дівчина і скорчила таке обличчя, неначе зараз справді мене покарає. Хоча звичайно ж вона це сказала жартома.

- Аахах, все, здаюся, а то ти якась емоційна дуже. - Але спочатку дещо потрібно уточнити перед тим, як озвучити те, що прилетіло мені в голову пару хвилин тому. Неочікувано з однієї сторони, але з іншої це могло спрацювати й вибити нашого спільного ворога з колії. Якщо не звідси взагалі. - Відразу прошу вибачення в тебе, бо мені для справи потрібно дізнатися дещо, що може зробити тобі боляче.

- Та вже давай, валяй, я вже готова до всього. - Махнула дівчина рукою показуючи, що і справді гіршого варіанту чим з нею був пів року тому не реально придумати.

- Пам'ятаєш ти казала про фото, яке вона вивісила потім в університеті?

- Про таке спробуй забути... - З зітханням відповіла дівчина і мені дещо прикро стало, що прийшлося згадати ці неприємні часи для неї. Але для справи це важливо.

- Так от, мама Лени так не довіряє їй чи чому ви спеціально робили фото? Мене ніколи б батьки не змусили робити фото того, що я їм. - Адже і справді, не кожен студент відправляє батькам фото їжі. Заради приколу ще гаразд, але от якщо цілком серйозно... То дивно.

- Не тільки фото, а і відео знімали з усім тим добром, що вона накупила тоді. - Уточнила Настя згадуючи той момент. - Взагалі то так, за нею є грішок. Десь через місяці два від початку навчання Лена відчула, що таке самостійність, точніше ту частину самостійності, де виникає розуміння, що можеш робити, що хочеш і ніхто тебе не контролює. А як я зрозуміла, то мама у неї досить сурова та тримала її завжди під контролем і гульки особливо не дозволяла.

- Ось дівка і зірвалася напевно від цього. Свобода голову закрутила. - Я розуміла, що це, скоріше за все, так і було. Адже часто буває, що через занадто сильний контроль з боку батьків, діти потім коли випурхують з родинного гнізда відриваються сповна. І бувають випадки, коли не можуть впоратися з цієї самостійністю, яка накотила на них як хвиля і потім під цією хвилею захлинаються і набувають проблем.

- Думаю так і є. Тому що якщо перші місця вона була доволі скромна та не привертала уваги, то вже на третій місяць вона почала часто ходити на дискотеки, деколи взагалі не приходила ночувати в гуртожиток, ну і звичайно ж - привертала увагу хлопців. І ця увага так скрутила їй голову, що результат ти бачиш сьогодні ось такий ось як є. - Провела дівчина рукою по кімнаті, явно уособлюючи таким чином Лену.

- Ну так, я прям потрапила на самі вершки її поведінки. - Сумно промовила я розуміючи, що просто потрапила не туди й не в той час.- Так а що там за грішок за нею був?

- А, ну так. В той період, коли в неї почалися ці хлопці та тусовки, то вона забила на навчання та часто пропускала пари. Ну не те щоб там цілими тижнями, як цього разу, але бувало день - два не було. Ну і кураторка наша не довго думаючи подзвонила її мамі, щоб поцікавитися, де Лена шастає.

Все ж таки перший курс, пройшло три місяці й дівчина вже десь зникає без поважної на те причини. Звичайно ж мама не знала, що її кровиночка улюблена пропускає пари і як я знаю, то приїхала на зустріч з кураторкою і взяла з собою Лену.

- Ого, як в школі. Я думала в університеті всі дорослі люди й не буває таких дурних ситуації, коли відчитують перед батьками. - Я справді здивувалася цій ситуації, бо все ж таки люди дорослі, повнолітні. Мені от було б так соромно, якби мене при батьках відчитували, що я б краще під землю провалилася але не слухати б це. Мені в школі було соромно ще і як, а тут здорова дівка і на тобі, перед мамою пальчиком махають і кажуть "ой, яка не хороша дівчинка у вас."

- Ну взагалі то так. Але мама Лени буквально на другий день примчалася з того міста, де вони живуть, а як так знаю, що вона живе не близько, та і дорога не дешева, то думаю, що Оленка наша отримала такої прочуханки, що мало не здалося. - Усмішка в цей момент Насті засвідчила, що "прочуханка" це ще доволі м'яке слово для того, що там було.

- Ну і після цього мама почала дзвонити їй кожного дня по пару разів, щоб впевнитися, що вона на навчанні або спить, або вчиться. Коротше, контроль був доволі довго. Десь так близько місяця точно. - Продовжила розповідь дівчина та шокувала мене ще більше. Це явно не надто добрі родинні зв'язки. Добре, що в мене з моїми батьками все будується на довірі та розумінні.

- Ну і? Давай вже до суті справи! - Тепер вже я не могла втерпіти й мене розпирала цікавість дослухати все до кінця.

- А що таке, не подобається? От будеш знати, як дражнити! - Показала мені язика сусідка та продовжила: - Ну ось так вона її контролювала і почала просити відправляти фото для впевненості, що все добре. Ну там всякі оцінки, якщо отримувала, фотографувати. Фото робити, як вона робить домашку. Ну взяла нашу Ленку за зябри одним словом. Ну і відповідно фото з їжею це з цього ж репертуару.

- А в чому прикол цих фото з їжею? А ще розумію там навчання й успішність в універі. А на який чорт їжу фотографувати? - Я ніяк не могла второпати, де зв'язок між проваленим навчанням та їжею.