Розділ 29

Як тільки я почула, що прокинулася Настя, то відразу побігла до неї в кімнату, щоб показати повідомлення від цього самозакоханого дурня. Аж надто заведена я була в цей момент, щоб носити це все в собі.

- Доброго ранку!Ти дивися що тут!Дивися! - Забігши в кімнату я почала показувати пальцем на ноутбук та дивитися шаленими очима на дівчину.

- Що сталося? Чого ти так верещиш? - Настя ще тільки після сну і в повному нерозумінні чому я тут так лементує і підстрибую на місці, подивилася на мене здивованим поглядом.

- Цей "спонсор" відповів! - Невтямки відповіла дівчина скануючи мене поглядом, чи я за ніч не поїхала дахом.

- Який ще "спонсор"? 

- Як це який? Той, що склепав той бісовий атлас та створив групу в якій я стала прям вишенькою на торті! - Як загадаю той чортовий атлас та сон, який покрив мене холодним потом, так відразу злість бере. В перемішку з хвилюванням. - Ну той, що Андрійко! Згадала?

- Ааа, так. Тепер так. І він відповів? От реально взяв та відписав якійсь студентці? І при тому що особисто? - Ну не якійсь, а тій, якій він своєю групою друзяк спаскудив настрій і міг спаплюжити життя. Але я не хотіла вдаватися в це все і тому просто промовчала. Якщо так задуматися, то я і справді для нього була пересічною студенткою, на яку й уваги не варто звертати. Маленька комашка під черевиками ВЕЛИКОГО боса.

Дівчина не вірила в те, що це правда він написав. Та я б і сама не повірила, що впливова людина та крутий бізнесмен буде відповідати студентам. Якби не один нюанс - його щаслива пелька, яка світилася на фото та вказувала на те, як він себе любить.

- А якщо ось такий доказ, що саме він відповів? Тоді ти мені повіриш? - І я вказала на фото, яке було прикріплено до повідомлення.

- Ого... Оце тобі. - Настя була вражена після того, як розгледіла його. - Ніколи не подумала б, що таке можливо.

- Та я сама в шоку! Але це все нічого, подивися, що цей супермен доморощений написав. - Вказала на повідомлення своїм пальчиком.

Я дала дівчині хвилину, щоб та прочитала сенс написаного. Я так зрозуміла, що вона навіть прочитала два рази. Другий, щоб впевнитися в такій зухвалій відповіді.

- Ну що, як тобі такий ідеальний та плеканий чоловік? Скажи прямо такий скромний? Прямо до рани прикладати можна! - Я хотіла дізнатися чи це мені одній здавалося, що він такий нахабний чи й дівчина так само вважала.

 - Ну так, такому палець в рот не клади - по лікоть відкусить. - Резюмувала Настя. - Але з іншої сторони, на що ти очікувала, коли писала йому всякі провокаційні слова? Адже я правильно розумію, що там у твоєму листі не мед лився? - Дівчина посміхнулася та підморгнула мені. Вона відразу зрозуміла, що така відповідь могла бути тільки на провокаційний запит.

- Ага, звичайно, ось Вам палкий привіт та ящик кокосів за піар-компанію для мене і моєї пельки! - З сарказмом вимовила я, чим розвеселила дівчину.

- Оце ти даєш, а така ніби скромна дівчинка.- Хихотіла подруга тримаючись за живіт. - Ну і що ти збираєшся робити, покорувачка фото в рамочці? - Дівчина була на межі зриву з веселощами. А я не ображалася на це. Було помітно, що давно у неї не було такого гарного настрою. Явно не з Леною в одній кімнаті.

- Як це що? Піду до нього в офіс та розіб'ю ту рамку об його голову! Або хай відповідає за свої витвори мистецтва через які інші люди страждають! - Я була впевнена у своїх намірах. А що я втрачаю? Я зганьбилася й отримала величезну порцію сорому, була на межі емоційного зриву, та можливо в кроці від відрахування з університету... Як в тому сні...

А так хоча б покажу цьому покручу, що не все, що він робить і до чого торкається - золото. Що на його превелике здивування є і лайно, яке він залишає своїми вчинками.