Розділ 25

Не знаю, звідки в мені зародилася ця думка, чи то від такого довгого і насиченого дня, чи то від безвиході з цієї ситуації, що склалася, але я бігла у свою кімнату, щоб написати цьому дурню спонсору. Я помітила, що під його підписом була електронна пошта і я надіялася, що це його дані, а не якоїсь секретарки чи помічника.

Якби в інший момент я взяла та проаналізувала все, що я робила і хотіла втілити в життя, то я б секунді на п'ятій вже б відмовилася від цієї витівки та закинула б цю ідею далеко в шухляду. Але наразі у мене було бажання відписати йому "подяку" за піар та за неймовірний атлас. Хотілося виплеснути негативну енергію на когось, а оскільки він думав, що такий класний та неймовірний, що допомагає всім, то я хотіла відкрити йому очі, що не все так ідеально, як він думає. Хай побачить іншу сторону медалі. 

Вихвативши свій телефон з сумочки, я зробила фото цього атласу на сторінці з його пикою та почала завантажувати на пошту. Поки фото завантажувалося я почала писати лист до цього Андрійка.

"Безмежно Вам вдячна, пане Андрію, за цей чудовий атлас, який завдяки Вам я зараз маю честь тримати в руках та насолоджуватися Вашим обличчям! Я настільки захоплена Вашою красою, що в мою голову закрадаються певні бентежні думки щодо того, щоб вирізати Ваш портрет зі сторінки цього витвору та повісити його в рамочку. Так сказати насолоджуватися прекрасним та рухатися до мети ще скоріше. Як Ви зазначили у Вашій чудо-книжці. Чи дозволите Ви мені зробити це чи це буде негоже щодо такої альма-матері?

Також щиро вдячна за піар з боку Вашої групи! Тепер я натхненна і щаслива можу крокувати в майбутнє! Правда навряд чи за допомогою цього університету. Але то вже таке, дрібниці, головне, що я засвітилася у Вашій групі. Для мене це неймовірна честь! Якби не Ви, то я б не знала що робити в цьому житті. Дякую, що появилися в моєму житті та скерували його в правильне річище!

Ваша фанатка та неймовірно вдячна шанувальниця!" - Закінчила цей лист підписом внизу.

Я написала це повідомлення буквально за хвилину. Мої пальці рухалися по клавіатурі скоріше звичайного і навіть почали трішки палати подушечки пальців. Так швидко мені хотілося відправити це повідомлення. Неначе від швидкості мого написання залежала моя подальша доля.

За цей час фото вже завантажилося і я відправила все разом на пошту цього "спонсора".

Поки писала ці слова, то неначе знову пережила ці емоції, що в мені вирували під час провалу в аудиторії. Я неначе зганяла всі емоції на одну людину. І не знаю, що хотіла отримати на заміну. Але як кажуть - потрібно виговоритися, щоб стало хоч трішки легше. І мені стало легше. 

Заспокоївшись, я сходила випити води на кухню. Повернувшись помітила, що прийшло повідомлення у відповідь на мій лист. Невже він відповів?Так пізно не спить та відповідає студентам? В п'ятницю ввечері? Замість того, щоб десь веселитися з якоюсь дівчиною або друзями?

Дивно...

Але коли я відкрила повідомлення, то відразу все стало на свої місця.

"Дякуємо за звернення. Найближчим часом ми зв'яжемося з Вами. Всього найкращого!"

Що і потрібно було довести - він простий балабол і ніхто не зв'яжеться ні найближчим часом, ні найближчими днями та і взагалі ніколи. Цьому красунчику явно не до бідних студентів та їх проблем. Йому подавай тільки бізнес зустрічі з такими як він та красунь дівчат.

"Ну і пішов ти в дупу, балабол!" 

Відписала я на емоціях та розчаруванні й захлюпнувши ноутбук пішла в ліжко.

***

Запрошую вас в мою новинку - "Гра з почуттями", яка вже стартувала і є на сайті)Приємного читання!)

- Стій на місці! - Розноситься десь позаду мене голос, який пробирає до кісток та змушує застигнути на місці. 

- Це Ви до мене? - Наважуюся на запитання, але боюся повернутися туди, де стоїть володар цього голосу. Такого застрашливого з одного боку, а з іншого такого владного та манливого, що по тілу проноситься хвиля насолоди...

- А ти ще тут когось бачиш? - І разом з цими слова я відчуваю, як ЙОГО дихання обпікає мені вухо, а рука обхоплює мене за талію. - Тут тільки я і ти... Так що нам ніхто не завадить...

Гаряче тіло незнайомця притуляється до мене та дає відчути весь спектр емоцій... Від страху до екстазу...

Світ скорочується до розмірів цієї маленької кімнатки. Де тільки я і він...