Розділ 11

Ще трішки прогулявшись по парку і смакуючи той факт, що я змогла вперше в житті самостійно щось купити без батьків, попри те, що це було зроблено й у кредит, вирішила прямувати в гуртожиток. Адже потрібно було налаштувати  його та завантажити певні книги та матеріал, який міг згодитися мені для навчання. Хоч я і купила роутер, щоб завжди мати інтернет на ноутбуці незважаючи де б я не була, але зарядки на довго не вистачило б і він би швидко розрядився.

- А що це у тебе таке? - Відразу прозвучало замість "привіт", коли я зайшла в кімнату після повернення з прогулянки. 

Цей бізончик взагалі виходить з цієї комірки чи ні? Чи вона боїться що заберуть її ложе і вона не зможе ніде покласти свої копитця?

 - Де? - Я вирішила відразу не відчитуватися перед нею. Не можна давати слабину їй.

- Ти що дурна чи на сонці перегрілася? Що у тебе в клешні знаходиться? - Міс толерантність відразу не стрималася та перейшла майже на крик. У дівчини явно низький емоційний бар'єр.

- Ноутбук. 

- Та я бачу що не вафлі, - "ну якби це були вафлі, то ти мені вже пів руки б відкусила за них" - пронеслося у мене в голові, - де ти його взяла?

 - Ну коли виходиш з цієї кімнати й взагалі з цієї будівлі, знаходиться вулиця, там далі є травичка, дерева, люди схожі на нас ходять... Ось там є такі будівлі які називаються магазинами й...

 - Ти що общипана курка знущаєшся з мене чи що???- Настюха не дала мені договорити й відразу підстрибнула з ліжка. Ну як підстрибнула... Можна сказати катапультувалась скоріше.

- Ні в якому разі. Я просто розказую тобі де взяла це. - І показую на лептоп. Моя промова до неї звучить як до душевно хворої, але я розумію, що по іншому до неї не доходить сенс сказаного.

 - Я знаю де це можна взяти! Але за який біс ти купила його? Ти що маєш багатих родаків? Чи мажористого чувака? Хоча... Щось я загнула. Де ти й де мажористий чувак. Тобі б просто знайти того хто поведеться на тебе... Які вже розмови про мажористого. - Стоїть та шкіриться своєму "мега" смішному жарту.

А я теж розумію, що зараз почну іржати, і ледь стримую себе. Адже чия б корова мукала... Але гаразд, якщо зараз почну сміятися, то в другий день нашого знайомства відбудеться другий раунд нашої сутички. І Ленки в цей раз може не бути поруч.

- Ні. Не багаті у мені батьки. Цілком звичайні. - Ніколи не приховувала того що у мене батьки не олігархи й не соромилася цього.

- Тоді за яку дулю ти це купила? Нирку продала? - А вона сьогодні прям жартами сипле що так.

- Взяла кредит. Стипендія є. Буду виплачувати потроху таким чином.

- Яка ти крута. Перший курс і вже ноутбук. А не занадто шикарно як для тебе?

 - Ну так а який інший вихід якщо книг для навчання не дають, а навчатися потрібно? - Спитала я цілком серйозно у неї. Можливо поділиться "досвідом", вона ж у нас старшенька. Хах.

 - В бібліотеку ходила б!Чи велика цяця? Ніжки бережеш ніжні?

- А ти сама ходиш в бібліотеку?

 - А чого це ти мене зрівнюєш з собою, сопля? Де ти а де я, відчуваєш різницю? 

Скажіть, а при вступі в університет дають ящик заспокійливого, щоб тримати нерви в порядку з такими "колегами"? А то воно мені б точно не завадило. Приймала б замість вітамінок, бо так можна і коня під ліжком побачити дуже скоро...

- Скажи, тобі щось потрібно від мене? Якщо ні, то вибач, але мені потрібно готуватися до навчання. - І не чекаючи поки вона щось парирує пройшла до ліжка та почала влаштовувати ноутбук для налаштувань.

***

Запрошую вас в мою новинку - "Гра з почуттями", яка вже стартувала і є на сайті)Приємного читання!)

- Стій на місці! - Розноситься десь позаду мене голос, який пробирає до кісток та змушує застигнути на місці. 

- Це Ви до мене? - Наважуюся на запитання, але боюся повернутися туди, де стоїть володар цього голосу. Такого застрашливого з одного боку, а з іншого такого владного та манливого, що по тілу проноситься хвиля насолоди...

- А ти ще тут когось бачиш? - І разом з цими слова я відчуваю, як ЙОГО дихання обпікає мені вухо, а рука обхоплює мене за талію. - Тут тільки я і ти... Так що нам ніхто не завадить...

Гаряче тіло незнайомця притуляється до мене та дає відчути весь спектр емоцій... Від страху до екстазу...

Світ скорочується до розмірів цієї маленької кімнатки. Де тільки я і він...