Розділ 11

Алекс

Я зустрівся з Даміаном Вокером у Вашингтоні. Мій колишній командир, на даний час керівник кримінально-слідчого відділу Федерального бюро розслідувань, повідомив, що є одна спільна знайома і звати її Ханна Гордон. Вокер показав мені фото. На ньому була зображена досить приваблива молода жінка.

— Знайоме обличчя, — задумався. — Я нещодавно познайомився з нею в університеті, — байдуже додав.

— Ти познайомився із Ханною в Сирії. Тоді саме наш підрозділ евакуював її та інших людей.

Я здивовано підняв брову. Оце так і збіги.

— Що ти хочеш від мене?

— У Ханни виникли проблеми. Після подій у Сирії вона розпочала своє журналістське розслідування. Ханна, не усвідомлюючи цього, розкрила змову деяких чиновників з уряду Сирії. Передана нею інформація підтверджує ці факти. Її робота воєнного кореспондента не сподобалась одним людям. Вона змушена була покинути Сан-Франциско.

Я дивився на Вокера і доки не розумів, до чого він хилить.

— У чому суть моєї роботи?

— Ханна переїхала в Нью-Йорк. Нещодавно її квартиру пограбували. Викрали лише ноутбук, в якому знаходилась ця інформація. Ти можеш дізнатись, хто і навіщо це зробив?

— Це все?

— Ні. Особисте прохання, прослідкуй за нею. Я не хочу, щоб вона потрапила в біду.

Я сприйняв це прохання Вокера, як ще одне завдання.

— Гаразд, полковнику.

— А тепер ходімо в бар. Нам є про що поговорити за бокалом міцного віскі.

Я дійсно ніколи не вірив у збіги, але, як вияснилося, не із цією жінкою…

Ми декілька місяців розробляли план щодо затримання одного з лідерів мексиканського наркокартелю. Ми слідкували за нічним клубом «Чорний Сокіл», який належав Франческу Дельгаро, і, коли надійшла перевірена інформація про нове завезення партії наркотиків, ми розпочали операцію.

Гучна музика. Молодь танцює. Дівчата офіціантки, бармени роздавали екстазі. Я присів біля бару та, повернувши голову, помітив її. Рожева перука, коротка чорна сукня. Серйозно? Що вона тут робить? Я прослідкував за нею поглядом. Дівчина пішла танцювати, а через декілька хвилин зникла з мого поля зору. Дідько, тільки її тут не вистачало. Коли я помітив Дельгаро, то пішов до чорного входу.

— Ціль на місці, — повідомив колегам.

Агенти чекали мене біля чорного виходу. Я одягнув жилет, маску, і ми зайшли в клуб. Далі все відбулось як завжди: постріли, бійня, затримання, і, щонайголовніше, у підвалі клубу знайшли нову партію наркотиків. Дельгаро був затриманий! А разом із ним його охорона та… Ханна Гордон! Коли її вивели з клубу, вона почала кричати ім’я Чинар та вдарила одного поліцейського. Її силою запхнули в машину, а я відразу зателефонував Вокеру.

Ми спостерігали за нею в кімнаті допитів через скло. Першою зайшла в кімнату для допитів Клара Ніксон. Міс Гордон почала качати свої права. Я переглянувся з Вокером. Він лише знизав плечима.

— Алексе, справою Дельгаро буде займатися прокурор Девід Корнер.

Я кивнув.

— Знаю його! — сказав.

За кілька годин Вокер зайшов у кімнату, і я був дуже сильно здивований, коли вона повідомила, що буде говорити лише зі мною. Її наглість спочатку мене злила...

Але найбільше здивувався, коли вона знайшла мене в Бронксі та вимагала зустрічі із Чинаром Болехом, якого ми знайшли в підвалі клубу під час затримання Дельгаро. Перевіривши інформацію, зрозумів, чому вона так настирливо хотіла зустрітися з ним. Його молодший брат, Сомалей, навчався в університеті, і цей хлопчина був саме тим, який врятував її життя в Сирії. Склавши всі пазли, я не був задоволеним тим, що вона суне свого носа, та її поведінка також бажала бути кращою.

Декілька разів прийшлося рятувати її гарну дупцю від проблем, і з часом зрозумів, що перейнявся симпатією до нестримної та часом навіженої молодої жінки. Вона так мило бентежилась, коли ми випадково зустрілися в барі або коли після перестрілки робила мені перев’язку. Тоді я, спостерігаючи за її діями, навіть забув про біль у плечі. Я почав помічати, якщо вона хвилювалася, то кусала нижню губу. Ханна була впертою та нестерпною, милою та ніжною, і саме в цьому був її шарм. Я не той чоловік, який повинен бути поряд із нею, але інстинкт захистити її став сильнішим, ніж я думав.

Надалі наші зустрічі не були вже такими випадковими…

Я знайшов хлопців, які обікрали її квартиру, і в цій справі допоміг мені Анру. Малий твердив мені, яка вона крута та чудова, смілива та відчайдушна. Я почав думати про його слова. Анру був більш далекоглядним, ніж я.

Прохання Вокера перестало бути для мене лише завданням.

Коли снайпер повідомив, що хтось випав із машини, й підтвердив, що це Ханна Гордон, усередині мене щось колотнуло. Люди, які охороняли Дельгаро, чекали нашого дзвінка. Вокер повідомив, щоб вони від’їжджали.

— Ми прикриємо вас зверху! — крикнув Даміан та побіг до гелікоптера.

— Давайте, мерщій до машини! — викрикнув я колегам та першим побіг у сторону машин.