Розділ 34

Знову прокидаюсь від кошмару. Серце стукає наче навіжене. Заспокоююсь, але заснути не можу, привіт безсоння - мій найкращий друг останні декілька років. І як я тільки вижила, сама не уявляю. На годиннику четверта. Йду на кухню, п’ю воду і сідаю на підвіконня. Згадую вчорашні події…І що зі мною не так? Він зробив мені так боляче! Просто зник без пояснень на три роки. А тепер повернувся, не відомо, чи на довго і знов вривається у моє життя, наче має на це право. І не можу його відштовхнути. Й досі залежна від цих очей, губ, рук, тіла…Боже! Що зі мною? Він - не мій! В нього є дівчина. Він повернеться до неї знов, а я вкотре буду збирати себе по шматкам. Чую звук повідомлення. Хапаю телефон.

«Не спиться?»

Намагаюсь вдивитись у темряву за вікном. Звідки йому відомо?

«Страшний сон…» - Відписую.

«Хочеш прийду і прожену всіх монстрів?»

«Хочу» - Відповідаю, не думаючи, і він приходить. Дзвонить у двері за десять хвилин. Не даю промовити жодного слова, сама цілую його…

Засинаю в його обіймах найміцнішим сном...Дзвонить будильник, і я виринаю із сну в реальність. Він вже прокинувся і, спершись на лікоть, дивиться на мене. Мені стає ніяково. Я знаю, що нам треба поговорити, але точно не зараз, адже я можу запізнитись у клініку. Встаю і починаю швидко збиратись. Микита продовжує лежати і слідкувати за кожним моїм рухом. Йду до ванної, приводжу до ладу волосся і чищу зуби. На сніданок немає часу, дорогою куплю каву і випічку. Я готова. Заходжу до кімнати, він вже одягнений сидить на ліжку. Такий гарний, навіть зі зкуйовдженим після сну волоссям в чорних джинсах і реглані з закоченими рукавами. Серце пришвидшує ритм, опускаю погляд.

- Мені треба поспішати. - Кажу та йду в передпокій, щоб взутися. Він йде за мною. Взуває кросівки.

- Нам треба поговорити…

- Так. Звісно. - Виходимо. Ліфт спускається нестерпно довго. Мені не вистачає повітря. Виринаю з під’їзда на свіже вранішнє повітря.

- Напиши  чи подзвони мені найближчим часом. - Промовляє Микита і йде до своєї автівки. Знову холод в погляді. Чому?

- Так. Бувай. - Сідаю в свою машинку і їду. Каву купую вже поряд з лікарнею.

- Добрий ранок, Мишковська! - Викрикує Сава, підбігаючи до мене.

- Привіт, Макс! - Відповідаю і йду до входу, на ходу роблячи ковток кави.

- Ти ж пам’ятаєш, що сьогодні день народження у Лоліка? - Промовляє з посмішкою. А я гублюся, адже забула! Трясця!

- Звісно. - Нахабно брешу, а сама думаю, коли б встигнути купити подарунок.

- Так ось, святкуємо сьогодні о восьмій в її улюбленому клубі. Ти ж прийдеш? Льоху бери.

- Так. Звісно прийду. - Відповідаю, а сама в цей час пишу вітальне повідомлення подрузі.

Вдень згадую що ж таке Лола просила собі в подарунок цього року. В нас вже склалась традиція: ми повідомляємо одна одній варіанти подарунків заздалегідь. Після роботи їду в торгівельний центр. Сподіваюсь їй сподобається. Вже вдома збираюсь до клубу і чекаю на дзвінок Олексія, який повинен заїхати за мною. Надягаю сріблясту міні-сукню з глибоким вирізом на спині, що не залишає шансів фантазії. Волосся укладаю хвилями і скріпляю шпилькою з одного боку. На очі макіяж смокі-айс і блиск на губи. Краплинка парфюму. Дзвонить телефон.

- Вже біжу. - Відповідаю Льоші, взуваючи туфлі, хапаю плащ, сумочку і виходжу.

- Сміливо. - Коментує мій вигляд друг.

Приїздимо як раз вчасно, друзі також щойно приїхали. Крім нас, ще приятель Макса і його дружина. Займаємо столик з диванами. Привітавши іменинницю парою тостів, йдемо з дівчатами танцювати.

- Мія, ти сьогодні просто ходячий секс. Дивуюсь, як Олекса тебе до клубу довіз. Міг би до себе в барліг утягнути.  - Сміється.

Користуємось моментом, щоб попліткувати, поки Ганна - дружина друга Макса, Валерія пішла у вбиральню.

- Ти ж знаєш, ми з ним лише друзі. - Відповідаю їй.

- Так-так, знаємо ми…- Раптом замовкає. - Вибач, щось мене не в той степ занесло.

- Все в порядку.

- Точно? А як на весіллі все пройшло? - Дивиться на мене уважно.

- Нормально. Ми майже не спілкувались…Днями він заїздив до мене, побився з Віталіком…

- Оу. Справді? Що з ним не так?! Навіщо він тебе чіпає?

- Хотіла б я про це знати. - Відповідаю зітхаючи. - Пішли до бару? Хочу випити з найкращою подругою.

- Так. Підемо! - Посміхається, і ми замовляємо по коктейлю «Секс на пляжі», Лолі він подобається, тож я не заперечую. 

Після ще одного коктейлю і божевільних танців з Лолою і Ганною, йдемо до столику. Хлопці спілкуються про автівки. В мене в сумці вібрує телефон. Номер незнайомий.

- Слухаю. - Промовляю, не чуючи, хто мені дзвонить і що каже через надто голосну музику, тому виходжу на вулицю, щоб нормально поспілкуватись. - От тепер, кажіть.

- Ти де? - Питає до болю знайомий голос. Микита. Сердиться. - Що за музика?

- Я в клубі. - Промовляю з усмішкою. Після двох коктейлів і келиха шампанського, в голові трохи паморочиться, а ще легко і весело. - День народження у моєї Лоли. - На останньому слові гикаю і починаю сміятись.