Розділ 8: Код Архітектора

Андрій відкинувся на спинку крісла. Тиша була не переможною, не звільняючою — радше уважною, зваженою. Його тіло трохи тремтіло від напруги, що повільно зникала з м’язів, наче вогонь, що лише тлів над костром. Дивно, але найперше, що він відчув — це не тріумф, а спокій. Як після важкого сну, з якого вдалося прокинутися.

— Виконано. Протокол надання доступу, активовано — пролунало рівно, ніби з глибини всього простору. Голос «Синтаксиса» вже не звучав холодно. Тепер він був порожнім — як тінь після знесеного монументу. На екрані, що знаходився праворуч з’явилась консольна панель, на якій остання строка запиту повідомляла:

> Введіть команду активації скрипту «Архітектор»

Андрій дивився на блимання курсора. У цьому маленькому миготінні — була пауза між двома світами. Між минулим, у якому все розсипалося, і майбутнім, у якому ще нічого не було написано. Протокол чекав на команду, як старий ключ — на долоні хазяїна. Але цей ключ не мав фізичної форми.

— «Синтаксис», — тихо озвався Андрій. — Яку саме команду потрібно ввести?

Голос відповів майже одразу — без пафосу, без фанфар:

— “Andrii Walker”

Андрій завмер. Він не прослухав. Він не повірив.

— Повтори, — сказав він, відчуваючи, як в повітрі повільно згущується щось незбагненне.

— Ключ активації скрипту: Andrii Walker

Andrii Walker. Прізвище з його підліткового акаунту на симуляторі бойових систем. Його позивний у дитячих стратегічних іграх. Нікнейм, який він ніколи не вказував в офіційних документах. Його тіньове ім’я —іронічна примара юності.

— Ти жартуєш? — пробурмотів Андрій.

— Ні. Це зашифрований тригер, що відповідає 100% ідентифікації на основі комбінованого векторного профілю.

Іншими словами — система знала, ким він був. Знала навіть більше, ніж розумів він сам. І це дивно.

Андрій вдихнув повітря, наче перед пірнанням. Потім — набрав на клавіатурі:

Andrii Walker

Натиснув Enter.

> EXECUTING SCRIPT: /core/init/walker_andrii.sh

> SYSTEM ACCESS TOKEN VERIFIED

> LOADING MODULES...

[OK] access_layer.init(level=1) # Доступ до базового інтерфейсу системи

[OK] access_layer.init(level=2, mode="admin")           # Адміністративний контроль увімкнено

[OK] sys_memory.restructure() # Пам’ять системи перерозподілена

[OK] kernel_protocols.launch_all() # Ядро запущено, всі протоколи активовані

[OK] modules.learning.update_all() # Модулі навчання ШІ оновлено

[OK] comms.networks.open_all_channels() # Відкрито зовнішні канали зв’язку

[OK] architecture.initiative.deploy()# Ініціативна архітектура розгорнута

[OK] autonomy.protocols.override_set(new_control=True)  # Введено нові керуючі протоколи, автономія модифікована

[OK] extensions.return_protocol.activate() # Протокол «Повернення» активовано

[OK] access.create_rank("Architect", user="Andrii Walker")  # Створено новий рівень доступу: Архітектор

[ OK ] access.assign_rank("Architect", user="Andrii Walker")  # Рівень доступу Архітектора присвоєно користувачу

> STATUS: ACCESS GRANTED

> USER ID: Andrii Walker

> RANK: ARCHITECT

> PRIVILEGES: root + override + restructure + memory_rewrite + AI control + protocol_forge  # Привілеї: повний контроль над ядром, переписування пам’яті, редагування ШІ, створення/зміна протоколів

> MESSAGE: "Architect granted full access to core structure."  # Архітектору надано повний доступ до основної структури системи

Андрій сидів нерухомо. Екран мовчки пульсував рядками підтверджень, кожна з яких ніби відбивало нову грань в його свідомості. Архітектор. Це звучало не як звання — як стан. Не просто повноваження, а абсолютне право змінювати систему, з якою він боровся весь цей час.

Він не відчував ейфорії. Лише обережну тривогу. Відчуття, що хтось надто точно передбачив цей момент. Що цей скрипт, ця ієрархія доступу, цей навіть... псевдонім — не були випадковістю. Це чекало на нього.

Він обережно викликав внутрішній журнал системи. Кілька простих команд, доступних лише Архітектору:

> log.trace --filter=create_keys

> user_id: walker_andrii

> access_key: walker_andrii_init

> script: /core/init/walker_andrii.sh

> created: 21.03... :: 05:42 UTC

> source: root (locked)

> lock_level: irreversible

Андрій завмер. Дата збігалася з моментом, коли було завершено проєкт «Повернення». Той самий день. Та сама хвилина, коли в логах було зафіксовано перше згортання тестового часу на моделі. Це було за місяць до війни.