Гра починається

«Мені подобається малювати.»

–Так, закреслити. Що за маячня?

«Працюю з різними матеріалами і зазвичай зображую флору. Люблю експериментувати з фото елементами і щоразу, коли наводжу об'єктив камери на рослинки, не перестаю дивуватися унікальним роботам майстрині природи»

– Ти для газети повідомлення пишеш чи готуєшся на співбесіду? Дурня!

«Вітаю. Мене звати Стася Бараненко. Я студентка 11 ф групи. Вітаю! Мене звати Анастасі. Раніше мала певні знання у сфері блогерства, до поки світ редакції та оформлення відео не сягнув у технічний прогрес😅. То ж мої вміння залишилися на рівні навіть меншого ніж початковий, а зараз єдиним, чим займаюся - це письменство. Яке є ще досі моєю нездійсненою мрією дитинства. То ж в майбутньому хотіла б пов'язати частину життя саме з вибраною професією. Однак для початку важливо спочатку оволодіти майстерністю слова та розуміння власної мови. І в цьому люб'язно погодився допомогти мовно-літературний факультет імені Г.Ф Квітки-Основ’яненка. Ще місяць тому я й уявити не могла, що познайомлюся з такою великою кількістю цікавих, веселих і творчих людей, що вміють вислухати, підтримати й допомогти, а найголовніше - можуть зрозуміти мою писанину. Особливістю є те, що окрім однодумців є викладачі, на досвід яких можна спертися.»

– М-да, із таким текстом мені їхню прихильність не завоювати. Ех, ну що за позорисько.

....

Я вступила до Літературного університету на спеціальність фанфікознавиці. І це моя перша робота на загал, а саме – самопрезентація. І важливо не запороти все одразу, як вийшло на випускному в школі. 

Тут я лише чотири тижні, а вже відчуваю себе на своєму місці. Сподіваюся, що виключно позитивні враження мене супроводжуватимуть до кінця студентського життя ЛітУніка.

....Початок жовтня 2026-го року... Доки листя визначається, чи остаточно йому опадати на землю, залишаючи молоде віття без вбрання, я починаю вже звикати до нового колективу.

Окрім безлічі студентських зобов'язань, мені довелося скласти ще власний список справ до від'їзду:

[ ] Завтра викопати старий базилік

[ ] Дописати ідеї для творів 

[ ] Збирати малину рази на три дні [середа і неділя]

[ ] Надрукувати обкладинки для зошита з мовознавства та літературознавства

[ ] Щодня писати по три тлумачення слова

[ ] Передзвонити Любов Петрівні 

[ ] Назбирати малину

[ ] Написати 5 слів до словника

[ ] Упорядкувати тему словників на практику 

[ ] Зробити з іноземного дз

....

Сьогодні якраз п'ятниця. І вперше за цей рік пройде зустріч, яку організовує гурток "Літпера".

....

– Нарешті всі присутні. Ну, хто хотів, той доєднався на наш писемницький двіж, хє-хє! Тож волів би відрекомендуватися. Мене звати Остап Ярилович. Я аспірант, тому недовго буду керівником нашого невеличкого товариства саме для першокурсників та першокурсниць. Однак не будемо про сумне. У мене є для вас невеличка робота. Подивіться на ці дві картини. Розкажіть, що ви бачите на них. Що перше спало вам на думку. Будь-що! Не соромтеся виражати власні ідеї. 

Час минає. Люди розказують. А я мовчу. І пишу. Довго й нудно. Але таки щось пишу.

– Стасю, ваша черга!

– Ой, так, авжеж!

На першому зображенні темна рама і невеличкий квадрат, через яке видніється світом небо й тепла зелена природа.

– У мене одразу назрів вірш. Прошу вибачення за незручність рими, адже я тільки вчуся. Тож

Майнкрафт зазеленів на горизонті. Відчули всі порив п'янких пригод. 

Той молод`ицький час замайорить на горизонті 

Нагадуючи радість і тепло свобод 

Чимдуж згад`аються веселі дні ті підліткові. І світ задзелен`ить від гучних спроб знов повернуть те щастя підліткове. Який нагадував нам радість і тепло свобод. 

Час, коли я, немов заворожена, грала у відеоігри. Найбільший вплив на мене мав Майнкрафт, який допомагав відчути певну реалізацію свого творчого бачення світу. 

На другій роботі зображено вазу з соняшниками на фоні ясної пори на підвіконні.

Насправді, перша думка через декілька хвилин споглядання за картиною виникла настільки чітко й влучно, що пам'ятаю і записую навіть через десятки хвилинрозповідейсвоїх колег і колегинь. Уперше свідомість не дала забути ідею, яку несе для мене це фото. 

Мозок, вдумливо вивчаючи відфотошоплену модель ідеального світанку чи вечора, клацнув різко пальцями, ніби сказав "Точно! Згадав!" Здавалося б, що можна такого навигадувати з одних соняхів на підвіконні та видом на сіре місто? А насправді є що. І він детально мені роз'яснив, попередньо діставши з окремою полиці матеріали, датовані 2021 роком. Одразу в пам'яті замерехтіли спогади. 

Тодішня я поступово відкривала такий бажаний для себе писемницький світ(((у плані того, що я знайшла те, що мені подобається))))через знайомство з фанфіками. Словом, сама атмосфера викладеного ранку чи вечора є для мене подібною на ті фанфіки, що створювалися за рахунок популярного кіно чи відомих зірок. Подання ідеального життя та стереотипні стосунки. Зате кожного разу я знаходила щось нове, непередбачуване, те, що на голову не налазить. І саме це давало внутрішнє почуття щастя, усвідомлення бажання творити, як такого.

((((Чому? Можливо, тому що я не читала подібної літератури раніше або не шкала про існування а саме таке мені, як сьогоднішній любителька фентезі, страшенно подобалося й заворожувало))))

Як правильно зазначила колись пані Юлія з книжкового каналу "Проліт" "Фанфіки це невід'ємна частина поп культури. Усе на світі це фанфік"

"Фанфіки є частиною українського літературного простору" і на мою скромну думку, повинно існувати фанфікознавство з детальним ознайомленням його впливу на творчість.

Також це період, коли українська пісня вперше за довгі роки пролунала ледь не в усьому світі. Експертне (в лапках) журі оцінили її на п'яте місце, в той час як більшість гучно підспівувала, ставлячи на одне місце з переможною італійською групою Манескін.