Глава 10

П'ятниця: Розрахунок, міцність та вініловий бренд-пакет

Додому я повернувся втомленим до дзвону у вухах, але абсолютно задоволеним. Крім чисто фізичного відчуття того, що я став на сходинку ближче до своєї мети, я ніс із собою важкий список від тренера Бьорнса з переліком екіпірування та спортінвентарю, який мені кров з носа потрібно було купити до понеділка.

Швидкий душ, щільний обід, коротка перерва на те, щоб дати гудячим м'язам прийти до тями — і ось уже біля під'їзду заурчав знайомий шестициліндровий чотирилітровий двигун батьківського «Гранд Черокі».

Сьогодні батя повернувся з роботи раніше, що було мені тільки на руку. Ніщо так не зближує батька й сина, як спільна покупка спортивних товарів та... професійної автомобільної хімії.

Народження Alex Apex Auto Care

Причому тут автомобільна хімія? Річ у тім, що після мого феєричного дебюту на «Мустанзі» міс Тейлор і миттєвого сарафанного радіо, вчора ввечері нам додому зателефонувало відразу п'ять поважних батьків сімейств із нашого кварталу. Усі вони запропонували мені нехитрий підробіток — відмити до блиску їхні машини. Ціну назвали досить смачну для старту — по $30 за кузов. Це було трохи менше, ніж я планував брати в майбутньому, але вже набагато більше того, що звичайні сусідські хлопчаки отримували за стандартну мийку зі шланга.

Для місцевих пацанів миття машин було просто способом нашкребти пару баксів на бургери та комікси. Вони приходили з маминою старою ганчіркою та корявим написом на картонці. Я ж збирався грати по-дорослому. Якщо хочеш, щоб респектабельні білі комірці з Солона без остраху довіряли тобі свої «Мустанги» та «БМВ», ти повинен виглядати як професіонал. Так у цей задушливий серпневий день на світ з'явився мій перший, поки що жартівливий дітейлінг-стартап — Alex Apex Auto Care, скорочено AAAC, із хлістким, істинно американським девізом: «In Dust We Trust, In Shine We Work» («У пил ми віримо, у блиску ми працюємо»).

Звичайно, називати це повноцінним стартапом — означає сильно іронізувати над «Убером» та всією Кремнієвою долиною (яку у нас в СНД початку нульових все ще помилково перекладали як «Силіконову»). Це був аналог продажу печива герлскаутами, лимонадних стійок на розі чи стрижки газонів. Те, що самі жителі субурбії поважно називали sideline business або просто neighborhood hustle — сусідська метушня.

Я прекрасно розумів, у чому криється нюанс такої щедрої ціни: клієнти чекали від мене точно такого ж дзеркального глянцю, який я продемонстрував міс Тейлор. Але я сильно сумнівався, що в їхніх гаражах знайдуться правильні розхідники. Витрачати преміальний склад на брудні дідівські ганчірки — злочин проти лаку. Тому я вирішив вкласти всі зароблені в середу гроші в модернізацію матеріально-технічної бази. Нам була потрібна топова автокосметика, і мій шлях лежав до мережевого магазину AutoZone. І ранній приїзд батька припав якраз до речі.

Батьківська гордість та мобілізація «Черокі»

Варто мені було вийти на ґанок, як я зрозумів: мама вже встигла доповісти йому по телефону всі спортивні новини. Батько буквально сіяв. Для суворого мужика з Донецька новина про те, що його дванадцятирічний син із ходу пробився до резерву чемпіонської команди з американського футболу, була найкращим маркером того, що переїзд за океан затівався не дарма.

— Пап, привіт! Бачу, мама вже все розповіла?

— Так, ти молодець, сину! Я пишаюся тобою.

— Раз пішла така п'янка, мені потрібна твоя допомога. Треба з'їздити в автомагазин і в спортивний гіпермаркет.

— З спортивним зрозуміло. Але, Саш, навіщо тобі автомагазин? Наші машини їздять справно, а до власної ти ще не доріс.

— Ха-ха, підколов, бать. Тут така справа — мені сусіди вчора дзвонили, запропонували чесну роботу з миття авто. Платять вище ринку, але, щоб виправдати ціну, треба й сервіс давати на рівні.

— Добре, зараз я поїм, переодягнуся в щось повсякденне і з'їздимо. А ти поки пошукай у телефонному довіднику, куди краще податися, і подивися по карті, як дістатися.

Поки я звірявся з паперовою картою (господи, як же важко без GPS у телефоні та звичних Google Карт!), батько змінив строгий офісний костюм, який кроєм нагадував його парадну форму з Донецької податкової, на джинси та футболку.

— Ну що, резервіст, по конях? — батя хлопнув мене по плечу. — Поїхали пакувати тебе за вищим розрядом.

Чотирилітровий рядний шестициліндровий мотор AMC 242 під капотом нашого «Гранда» відгукнувся щільним, упевненим риком. Цей двигун був справжньою американською класикою — чавунний, прожорливий і практично вічний. Батя ввімкнув кондиціонер, перевів селектор автомата в режим «Drive», і мы плавно покотили по ідеально рівному асфальту Солона.

Квест у The Home Depot: Тактичний помаранчевий

Першою точкою нашого маршруту я вибрав будівельний мегамаркет The Home Depot. Місцеві пацани зазвичай тягали воду в старих маминих відрах з-під фарби чи напівпрозорих тазах, але у мене легких шляхів у планах не було. У гулких надрах магазину, що пахли свіжим пиломатеріалом, я цілеспрямовано виудив зі стопки два фірмових оранжевих п'ятигалонних відра Homer Buckets, які обійшлися мені всього в $4.50 за пару.