Спортивний зал університету ніколи не бував по-справжньому тихим.
Навіть коли тренування закінчувалися, тут усе одно лунав стукіт м’яча, скрип кросівок об паркет і чиїсь голоси.
Цього разу на майданчику зібралася вся команда.
— Нік, передай м’яч! — крикнув Джон.
— А ти спробуй сам його заробити, — відгукнувся капітан, обводячи суперника.
— Я починаю думати, що ти мене ненавидиш.
— Ти починаєш думати? Вітаю, прогрес.
Кевін розсміявся, ледь не втративши м’яч.
— Хлопці, може, ви спочатку зіграєте, а потім одружитеся? — кинув він.
— Кевіне! — обурено вигукнув Джон.
Стів лише похитав головою.
Девід стояв біля трьохочкової лінії, схрестивши руки.
— Ви можете хоч п’ять хвилин зосередитися?
— Ні, — одночасно відповіли Нік і Джон.
І саме в цей момент двері спортивного залу відчинилися.
На порозі з’явився чоловік.
Високий, у темному спортивному одязі, з упевненою поставою та серйозним поглядом. У руці він тримав чорну папку.
Він кілька секунд мовчки спостерігав за командою.
Потім пролунав його голос:
— Це і є команда, яка збирається виграти чемпіонат?
М’яч у руках Кевіна завмер.
Джон повільно повернув голову до незнайомця.
— А ви, власне, хто?
Чоловік пройшов до центру майданчика.
— Рон Картер. Ваш новий тренер.
Запала тиша.
Нік повільно підняв брову.
— Чудово. А попередній тренер нам настільки набрид, що вирішили спробувати щось новеньке?
Джон прикрив обличчя долонею.
— Ніку...
Але Рон навіть не посміхнувся.
— Ти Кроу?
— Залежить від того, наскільки серйозні проблеми.
— Капітан?
— На жаль для всіх присутніх.
Рон відкрив папку.
— Я прочитав ваші результати. Талановиті гравці, непогана статистика, але жодного чемпіонського титулу за останні три роки.
— Ви прийшли сюди, щоб образити нас чи провести тренування? — запитав Нік.
— Я прийшов зробити з вас переможців.
— Тоді вам знадобиться диво.
Рон нарешті підняв на нього очі.
— Дива мене не цікавлять, Кроу. Мене цікавить дисципліна.
— Тоді ви точно не за адресою.
— Це ми ще побачимо.
Рон закрив папку й подивився на годинник.
— Усі на лінію. П’ять кіл по залу. Потім розминка, вправи на швидкість і кидки.
Кевін тихо нахилився до Стіва.
— Він узагалі знає, що ми вже тренувалися?
— Тепер знає, що тренуватимемося ще, — відповів Стів.
Джон підійшов до Ніка.
— Друже, здається, нам кінець.
— Не драматизуй. Він просто чоловік із секундоміром і надмірною любов’ю до наказів.
Рон, не обертаючись, промовив:
— Кроу, я все чую.
Нік завмер.
Джон тихо пирснув.
— О, це буде весело.
Відредаговано: 17.11.2026