5

Цього ж таки дня Юстина поверталася в свою рідну Чортопхайку. Вщерть напхана людьми маршрутка, немов кволий гусак, накульгувала колесами по вибоїстій асфальтівці. За вікном миготіли лани стиглої пшениці, та мальовничі польові краєвиди мало цікавили втомлену пасажирку. Вона мляво прокручувала в голові всі подробиці сьогоднішнього візиту в Світанкові Роси. Те що на молодого хлопця накладено закляття жінка зрозуміла як тільки-но побачила Арсена. Під час перебування в підпільному казино їй вдалося не лише визначити яке саме це закляття, але і придумати як його можна зняти в найскоріший термін. Все дальше було справою техніки. Одного палкого поцілунку було достатньо щоб витягнути з юнака чорні чари, яких вона позбулася тричі сплюнувши через своє ліве плече.

Ідея ж про гру в карти на бажання виникла у відьми цілком спонтанно. Чорна магія і злі чари зазвичай надзвичайно потужні речі, однак і вони не всесильні, якщо людина сама не відкриє для них свою душу. Так, вона зняла закляття з юного цигана, тільки не було ніякої гарантії, що в подальшому, швендяючи по всіляких азартних кублах, він знову не знайде схожу неприємність на свою голову. А так, відчуття страху буде зупиняти його від небачних кроків. Особливо дієвим цей переляк стане коли Рада розповість своєму родичу про деякі риси характеру розлюченої відьми…

А поряд ворожки стиха гомоніли пара незнайомих пасажирів.

– Ніколи тут не була, проте стільки чула… – мовила симпатична жінка до свого супутника. – І це, до речі, останнє село в районі. Далі – тільки пішки звіриними стежками. Сподіваюся, нас там не зжеруть якісь лісові чудовиська.

– Усе може бути, доцю, – раптом відреагувала чаклунка. – Усе може бути, молодята.

Юстина загадково посміхнулася безпомилково вгадавши в цьому подружжі своїх майбутніх клієнтів.