1

Телефон надзвичайно хороша річ, адже дозволяє бути на постійному зв’язку з тими хто тобі потрібен без будь-якого використання чарів. Своєрідна магія до якої додумалося хитромудре людство не вдаючись до складних заклять, виснажливого ворожіння і задіяння потойбічних сил. Все що тобі потрібно зробити, це натиснути кілька клавіш і ти вже можеш побалакати хоч зі сусідом, що мешкає через тин, хоч зі знайомим, котрий знаходиться  на іншій стороні планети. Правда має цей корисний апарат і один суттєвий недолік – дзвонить у найбільш недоречніший для цього час.

Так трапилося і цього погожого весняного вечора. Ворожка Юстина якраз наводила лад у своїй чималенькій колекції різноманітних амулетів і цінних артефактів, як в її кишені раптом гучно тенькнув мобільний. Відьма спершу не хотіла було підіймати слухавку, та швидко зиркнувши на дисплей електронного гаджета побачила, що дзвонить її давня колежанка Рада. Вочевидь невгамовній триндичисі захотілося зараз просто теревенити, бо на випадок чогось серйозного вона б неодмінно скористалася чаклунськими способами зв’язку. Відриватися від своєї справи жінці не дуже то й хотілося, проте проігнорувати виклик приятельки теж виглядало якось не гречно.

– Алло, привіт! – коротко буркнула Юстина прийнявши виклик.

– Здоровенька була, подруго! – затарахкотів у слухавці голос Ради. – Як ся маєш?

– Аби не гірше, – відповіла жінка і щоб не затягувати початок розмови всілякими умовностями поцікавилася – Ти просто так дзвониш чи є якась справа?

– Та як тобі сказати, – зам’ялася Рада і після невеличкої паузи продовжила. – Маю до тебе одне прохання, дорога подруго.

– Тоді не будемо ходити околяса і візьмемся за головне. Що тобі від мене потрібно?

– Розумієш, у моєї троюрідної племінниці Іди, є син Арсен. Хороший, молодий хлопчина. Надзвичайно розумний – на відмінно закінчив університет. Справжній красень, за яким дівчата буквально гинуть. Настільки веселий і товариський, що рідні та друзі вважають його душею компанії…

– А які вади у цього ідеального парубка? – перебила колежанку гадалка котра з власного досвіду знала, що на кожну бочку меду неодмінно знайдеться своя ложка дьогтю.

У телефонній слухавці почулося важке зітхання подруги.

– Арсен має одну дуже погану залежність. Він відчайдушній гравець, котрий під впливом азарту частенько геть втрачає здоровий глузд. Ця фатальна манія у нього з’явилася нещодавно, але її  жахливі наслідки відчула вже вся родина. Хлопець покинув престижну роботу і тепер тільки тим переймається де б роздобути грошей на чергову походеньку в підпільне казино. А ще він став надзвичайно дратівливим, майже не спілкується з близькими і взагалі змінився не до впізнання. Підозрюю, що це хтось йому наврочив.

– То чого ти з такими дрібницями до мене звертаєшся, якщо сама все можеш легко виправити? – здивувалася відьма.

– Не все так просто як видається на перший погляд, – в голосі Ради почулися зажурливі нотки. – Справа в тому, що Арсен – напівкровка. Його мати закохалася в одного хлопця і вийшла за нього заміж всупереч велінню рідних батьків. Через цей непослух її прогнали з табору, а нам всім заборонили не те що допомагати, а навіть розмовляти з нею. Якщо наш барон дізнається, що я в курсі негараздів Іди, він мені неодмінно в’язи скрутить.

Те що барон здатен заподіяти хоч якусь фізичну шкоду такій дебелій жінці якою була Рада, Юстина дуже сумнівалася. Та вона добре знала які суворі закони і непохитні звичаї панують у ромів, тож чудово розуміла чому подруга звернулася за допомогою саме до неї. Колись циганська віщунка неабияк виручила її в одній делікатній ситуації. Настав час віддавати колежанці давній борги.

– І чого ж ти хочеш від мене? – запитала відьма вже здогадуючись яку відповідь почує.

– Хочу щоб ти зняла прокляття з хлопця.

– Гаразд, завтра подивлюся що можна зробити. А як твої справи?