Глава 16:

Я прокинулася від крику Евеліни.
-Вставай! 
-Що? Така рань!-сказала я і поглянула на годинник.
-Давай скоро вставай! Ми на макіяж спізнюємося!
-Який ще макіяж?
-Юна, я собі розказувала, що сьогодні в нас портретна фотосесія в школі! Ми ж 11 клас. 
-Блін, точно. Візажист вже приїхав?
-Через десять хвилин буде!
-Добре, ти йди перша, а потім я піду.
-Так ми викликали два майстра, один робить зачіску, а інший макіяж.
-Блін-н-почала скиглити я-Вже встаю!
-Швидше-сказала вона і вийшла з кімнати.

Я з горем якось вилізла з свого тепленького ліжечка і зразу пішла одягатися. Дівчата з класу вже заздалегідь все вибрали і всі дівчата будуть в однаковому одязі. На цій портретній фотосесії всі дівчата будуть в абсолютно однакових блузках і спідницях. На всіх решта фотосесіях ми будемо в платтях. Я одягнула елегантну шовкову блузу класичного крою, з коміром-аскот і ефектним довгим рукавом з сітки, розшитим намистинами в тон, також оригінальну спідницю з високою посадкою і асиметричним розрізом, прикрашеним гудзиками і мереживною вставкою. Взувши чорні лодочки я спустилася на перший поверх до стилістів де вже чаклували над Евеліною.

Сидячи в кріслі три години я просто засинала. Спала я лише дві години тому це і не дивно.

-Все, готово!-сказав візажист і тоді я встала та пішла до великого дзеркала.

Я була дуже вражена такому перевтіленню. В дзеркалі на мене дивилася дівчина з красивими локонами, нереальним макіяжем і в одязі який підчеркує всі її достоїнства. Я взяла рюкзак та поспішила до таксі.

Коли ми з Евеліною приїхали до школи я гордо вийшла з машини та з високо піднятою головою під погляди школярів увійшла всередину. Зайшовши в кабінет я не побачила тут парт, а лише фон та фотографа. На задніх партах сиділи всі наші однокласники і підійти до Євгена я чомусь присоромилася, тому просто кинула йому посмішку та поспішила до наших дівчат.

Наш фотограф це просто чудо, він і жартував і не було тих привичних поз, а якісь креативні, коли остання дівчинка пофоткалася до нас звернувся фотограф.

-Всі молодці! Було дуже приємно з вами мати справу, скоро зустрінемося-наші погляди зійшлися і він мені підмигнув, а я лише посміхнулася і тоді я відчула на своїй талії руки.
-Ну привіт, кохана-прошепотів грізно Євген.
-Привіт-сказала тихенько я.

Поки деякі хлопці розкладали всі стільці і парти на місця, Євген і Максим як завжди нічого не робили тому я підійшла до них. Євген був дуже відстороненим та і я не буду ж йому на шию запригувати.

-Доречі, Макс я знаю, що це мав бути сюрприз, але через два дні Єва переїжджає до Києва-на його обличчі заблищала широка посмішка він вже діставав телефон, але я його зупинила- В Єви в день приїзду має бути день народження так, що не розчаруй її, бо це її улюблене свято.
-Щоб я без тебе би робив?-він мене обійняв та почав кружляти.
-Кмх, я не заважаю?-спитав Євген.
-Вибач, чувак. Це на емоціях. А тобі як ми будемо святкувати її день народження я скину в смс.
-Добре, а тепер ходіть. Бо в нас ще уроки.

Всі пішли на англійську але Євген мене зупинив і дочекавши поки всі підуть почав розмову.

-І що це було зранку? 
-А, що було?-нічого не зрозуміла я.
-Та ти навіть не привіталася, що це за заігрування з тим фотографом?
-Євген все нормально? До чого тут взагалі фотограф? Я бачу ти швидко забув вчорашню ніч!
-Я пам'ятаю кожну деталь цієї ночі, але ось ти я бачу ні.
-Ну не злись-я його обійняла, а він так і стояв.- І що тобі взагалі не хочеться мене обійняти і поцілувати?-спитала я наіграною жалістю.
-Хочеться, але ти не слухняна.
-Доречі це я маю обіжатися-я вмить відсторонилася-ти мені жодного комплімента не зробив!
-Ти сьогодні просто шикарно виглядаєш!-він поставив свої руки мені на талію.
-Тільки сьогодні?-запитала я.
-Ну вчора вночі без кофти ти трішки більше  мені подобалася- я залилася червоною фарбою та опинилася в Євгенових обіймах.
-Єй, Юна, Євген! -я різко відсторонилася від Євгена.-Що це таке? В вас зараз урок! Ану скоро в клас!
-Вибачте-сказали ми і вчителька зайшла в клас, а ми залили дзвінким сміхом коридор.

Перед входом в клас Євген вже відчиняв двері, але я перехопила його руку.
-Євген, мені тепер соромно! Як я буду їй в очі дивитися?
-Сонце, ти зі мною, а це означає, що ти нікого не маєш боятися. Я поряд-він поцілував мене в носик, а тоді взяв за руку та увійшов в клас і від цього в мене просто виросли крила.

Ми всіли разом, і цілий урок я відводила погляд від вчительки, а її така реакція лише забавляла.

Уроки проходили спокійно, останній урок в нас була фізкультура і наші однокласники вже розійшлися по домам, але Євгена все не було. Тоді я підійшла до роздівалки і двері були трішки відчинені та коли я їх відчиняла я почула голос Євгена.

-Знаєш, це так... Забавка на одну ніч. Після цієї ночі вона вже буде бракована, а це означає, що ціль виконана. -він з другом почав сміятися, а по моїх щоках покотилися гарячі сльози. Невже це все лише гра? Але навіщо? Я швидко зняла свої туфлі та побігла на вулицю, а тоді на дорогу де зупинила попутне таксі. Туш вся розмазалася, помада теж, картина не для слабонервних.

-Дитинко, що сталося?-запитав мене водій.
-Мене хлопець використовує-проскиглила я.
-І як він тебе використовує?
-Він просто хоче переспати зі мною, а зараз втирається в довіру. Хоча в нього був великий шанс вчора, але він чомусь його не використав. А я його ж кохаю-останнє речення я прошепотіла. 
-Ну якщо не використав, значить і ти йому не байдужа. А якщо не байдужа значить любить, просто покажи йому як буде погано якщо тебе не буде поряд і він все зрозуміє. І я впевнений, що у вас все буде добре!-сказав таксист коли ми вже приїхали. Я йому дала куп'юру 200 гривень.
-Без здачі -сказала я та посміхнулася- І ще спасибі вам велике!

Я вийшла з таксі та вдихнула глоток свіжого повітря. В будинку я була сама тому я пішла в свою кімнату, ввімкнула сумну пісню та просто почала ридати, серце вискакувало з грудей від болю який я зараз відчуваю. Так і не помітивши я й заснула...