Розділ 10
Коли зникає той, хто тобі дорогий, весь світ навколо перетворюється на лабіринт, де кожне перехрестя пахне небезпекою.
— Гіліан Флінн
Слідами зникнення
Кіара почала приходити до тями. Повільно розплющивши очі й ледве піднявши голову, вона відчула, як усе тіло пече вогнем. Кожен вдих давався з труднощами. Дівчина спробувала поворухнути губами, але зрозуміла, що рот міцно заклеєний скотчем. Оглянувшись, вона помітила, що сидить на стільці, до якого її міцно прив'язали товстими мотузками, які боляче впивалися в тіло.
Вона спробувала сіпнутися, сподіваючись послабити вузли, але марно. Мотузки затягнули настільки сильно, що найменший рух відгукувався різким болем.
Кіара не знала, скільки часу минуло відтоді, як вона знепритомніла. Вона почала роздивлятися все навколо. У приміщенні панувала напівтемрява. Десь неподалік монотонно капала вода, а холодна бетонна підлога проймала морозцем навіть крізь одяг. Вікон не було. Лише важкі залізні двері навпроти, старі стіни, вкриті плямами, та тьмяна лампа над головою.
Навкруги стояла тиша, але невдовзі за дверима почулися кроки. Кіара напружилася, вловлюючи кожен звук.
— Пішли, глянемо. Вона вже мала отямитися, — пролунав глухий чоловічий голос.
Усередині Кіари все стиснулося від жаху. До горла підкотила нудота, їй здалося, що вона ось-ось вирве. Паніка накочувала хвилями, серце шалено калатало, а повітря катастрофічно не вистачало.
Важкі залізні двері заскрипіли, і до кімнати увійшли двоє чоловіків.
— О, дивися, і справді прокинулася, — сказав Ліам.
— Ну що, перекладачко, страшно? — уїдливо посміхнувся Бред.
«Перекладачка… Звідки вони знають, хто я?» — промайнуло в голові дівчини.
І тут кров застигла в її жилах. Кіара впізнала ці голоси. Саме їх вона чула того дня, коли Мін Су переховувався в її квартирі.
«Ні… Невже це вони? Ті самі покидьки, які підстрелили мене?! Не може бути…»
Страх охопив її з новою силою. Кіара почала смикатися, намагаючись вирватися з цих проклятих мотузок, але ті лише сильніше впивалися в її шкіру.
Ліам підійшов ближче до неї, прям зовсім близько, грубо взяв її за підборіддя й змусив підвести голову.
— Годі, все одно це марно. Нікуди не втечеш. Побачимо, на що здатний твій хлопець, аби врятувати тебе. А я бачу, ти нічогенька така. Має губу не дурну.
Кіара зі злістю вирвалася з його пальців і різко відвернулася.
«Забери свої брудні руки, виродку!» — прокричала вона подумки.
— Оу-оу, легше, сучко! — вигукнув Ліам, відступивши на крок.
— Ти диви, ще й характер показує, — насмішкувато додав Бред.
Дівчина лише переводила погляд з одного чоловіка на іншого, намагаючись закарбувати в пам'яті кожну рису їхніх облич.
Той, що стояв ближче до неї й щойно хапав її за підборіддя, був приблизно сорока років, трохи вищий за напарника, зі звичайною статурою. Каштанове волосся та карі очі вирізнялися на тлі блідого обличчя. У його холодному погляді не було ані краплі співчуття.
Другий чоловік був нижчим, проте міцнішим і кремезнішим. Темне кучеряве волосся та чорні очі надавали його зовнішності особливо суворого вигляду. Його важкий погляд здавався сповненим постійного роздратування.
— Мммм… — Кіара спробувала щось сказати, але через щільну стрічку з її горла виривалося лише глухе, нерозбірливе мукання.
— Диви, вона ще й мичить… Може, здеремо скотч? Послухаємо, що розкаже, — запропонував Ліам.
— Та хай собі мичить. Ще галас тут підніме, — відмахнувся Бред
— Стіни завтовшки в метр, ніхто її не почує, — заперечив Ліам.
Він нахилився до Кіари й швидким рухом зірвав стрічку з її губ.
Дівчина судомно втягнула ротом повітря. Шкіра навколо губ неприємно пекла. Попри шалений страх, Кіара вирішила не показувати своєї слабкості. Вона не збиралася благати чи кричати, тому одразу пішла в атаку:
— Чого вам від мене треба?
Ліам вишкірився і промовив:
— Від тебе? Нічого особливого. Ти просто допоможеш нам отримати бажане.
— І чого ж ви хочете? — запитала вона, твердо тримаючи погляд.
Бандити перезирнулися. На блідому обличчі Ліама з'явилася задоволена гримаса.
— Усе дуже просто. Твій хлопець має забратися з Нью-Йорка. Негайно, прямо завтра. Щоб ми його тут більше не бачили й він не пхав свого носа куди не треба.
— А якщо він відмовиться? — суворим тоном запитала дівчина.
— Тоді йому доведеться змиритися з наслідками, — відрізав чоловік.
Кіара відчула, як липкий страх усередині почав розсіюватись, перетворюючись на гарячу лють. Перед очима промайнули спогади про напад, постріл і все те, що їй довелося пережити через цих покидьків.
— Ви справді думаєте, що він вас послухає, виродки безмозкі?! — виплюнула вона їм в обличчя.
Раптом фізіономія Бреда перекосилася від ненависті. Він одним ривком підскочив до Кіари й грубо, з усієї сили вчепився пальцями в її щоки.
— А ну повтори! Хто тут безмозкий, га?! — прошипів він, майже впритул наблизившись до її обличчя. Кіара відчула його гарячий, сповнений злості подих.
Дівчина скривилася від болю, коли його пальці вп'ялися в її щоки. Але емоції взяли контроль над нею і не довго думаючи, вона різко подалася вперед і мертвою хваткою вчепилася зубами в його палець.
— А-а-ах ти, мразото! — загорлав чоловік, із силою вириваючи руку й відсахнувшись назад.
Він притиснув закривавлену долоню до грудей, важко дихаючи від несподіваного болю. Кіара теж важко ковтала повітря, але на її забруднених губах з'явилася зухвала, переможна усмішка.
— Оу, та в нас тут дівчинка з перчиком, — хмикнув Ліам
Його напарник ще кілька секунд ціпенів від шоку, дивлячись на власну закривавлену руку, але вже за мить його очі налилися шаленою люттю.
— Ну ти і тварюка! — заревів він.
Він зробив широкий крок уперед і з розмаху вдарив Кіару тильною стороною долоні по обличчю. Удар був настільки сильним, що голова дівчини різко сіпнулася вбік, а в очах на мить потемніло. Стілець під нею хитнувся, ледве не перекинувшись на холодну бетонну підлогу. У роті миттєво з'явився солоний присмак крові, а щока вибухнула гострим, пульсуючим болем.
#2882 в Любовні романи
#1267 в Сучасний любовний роман
#320 в Детектив/Трилер
#95 в Трилер
Відредаговано: 11.11.2026