Гостини натхнення
Хотіла як краще
(дійсний випадок, запакований у римовану обгортку; хотілось поділитися)
Звичайна хатина з холодними стінами,
Двері на вулицю навстіж,
Бо там за дверима клопочеться літо,
Тепло все зібралось на ґанку.
Лежу я на ліжку, ні пня не чіпаю,
Як бачу в кімнату щось суне...
Чи криси у домі? В сараї їх повно.
Капкани як всі оминули?!
Отрути насиплеш побільше з горою,
Щоб, як кацапня, поздихали,
А їх не бере ту щурячу отару,
Наїлись, вже лізуть у хату!
Я очі наводжу на тінь, що пробігла,
Ноги́ перед тим не спускаю,
На ліжку лежу я, (коли вже забули),
Фортецю уявну тримаю.
Як гляну на крису, що в дім застрибала,
То й охаю від здивування!..
Бо то гороб'ятко мале залетіло
Крізь двері прочинені навстіж.
Прудке і кумедне, літати ще вчиться,
А тільки на волі це треба.!.
Ходила, ловила сердегу
Під ліжком, між тумбами, під шифоньєром...
Нарешті захекався, я з ним не менше,
В куточку забився ні кроку,
З зітханням долонею вкрила дрібного
В садок віднесла за порогом.
А тут звідти мати,
Розказую швидко, кого я спіймала в кімнаті.
Вона мені тут же: так ти його щойно
У сад відпустила стрибати?..
Там біля паркану в кущах сусідський
Вгодований терся котяра
Побігли заглянути: "Ех, вже ні сліду..."
Ні котика, ні гороб'яти.
Хотіла як краще,
А вийшло інакше,
Вгодила я жирному "пану"...
Та ліпше б у хаті вже вчився літати,
Ніж став на поживу котярі!..
