Доброта

     — Добрий день діти. Сьогодні ви лишаєтесь на позакласну годину.

     — Що?

     — З якого переляку? — вигукнув Саша з задньої парти.

     — В 5 класі ви вивчатимете ботаніку, і кулінарію.

     — Добрий день. — В класі зʼявився директор, у шовковій сукні.

     — Добрий день! Діти, це — ваш директор Світлана Іванівна. Привітайтесь.

     — Добрий день! — хором проревів клас.

     — Гей, Гон Шене. Позичиш 20 гривень? Мені на пиріжок не вистачає.

     — Вас вже повідомив ваш класний керівник, стосовно позакласних занять?

     — Так. Вони вже знають.

     — Справа в тому, що нам ще не завезли деякий навчальний інвентар, тому класних занять на разі не буде.

     — Як чудово! — вигукнув Вільям.

     — І справді. — Зачаровано пробубнів Джозеф.

     — Ну, так що? Не буде в тебе 20 гривень, Гон Шене? — продовжував шепотіти на вухо Станіслав.

     Гон Шен сумнівався, але не міг відмовити. Адже як ти поставишся до людини, так і вона до тебе? Чи ні?

     — Так друже.

     Продзвенів дзвінок на перерву, і Гон Шена разом з Джозефом і Станіславом пішли до столової.

     — Два пиріжки з капустою будь ласка.

     Гон Шен взяв два пиріжки, і один вручив Станіславу, а інший Джозефу.

     — А ти? — здивувався Джозеф.

     — Я не голодний. Ходімо.

     — Дуже дякую тобі, Гон Шене. — Промямлив Слава, і надкусивши ще тепле тісто пішов собі геть.

     — Ти такий добрий. Але ти не думав, що Станіслав, Юра, і всі інші просто тебе використовують?

     — Можливо. Але і вони не винні в тому, що в них грошей немає. Вони ж такі самі як і ми. Я вірю, що колись добро повернеться до мене. Гарні вчинки не можливо знецінити.

     — Але всі про них забувають, Гон Шене.

     — Ходімо. В нас урок.