Гон Шен

Мама!

— Ну, що. Ви вже бачили як тінь сяє?

— Мені мама сказала, що якщо довго дивитися на тінь, то сонце може в голову вдарити.

— Але тінь ти тільки під сонцем можеш побачити.

— Тінь не може світитись. Так моя мама сказала.

— Гон Шене. А твоя мама теж думає, що тінь не може світитись?

— Я в неї ще не питав. Але коли знайду її то, обовʼязково запитаю в неї.

Сонце стояло в зеніті, мирно пускаючи розбещені промені на дахи будинків. Три товариші сиділи біля пісочниці вивчаючи карту своїх світів.

— Дітки. А де ваші батьки?

Гон Шен налякано підвів голову і побачив перед собою голомозого пузаня.

— Скільки вам років?

— Мені 6.

— А мені 7.

— В мене тільки завтра день народження. Мені теж буде 7.

— Мене запросили твої батьки. Я твій дядько. В мене для тебе є подарунок. Пішли віддам тобі його, він у тій машині.

Гон Шен з товаришами невпевненою ходою пішли слідом, не знаючи чого чекати від незнайомця.

— Руки прибрав. Я вже викликала поліцію. В тебе секунда щоб забратися звідси.

Чоловік зніяковіло провів рукою по своїй лисині, і швидким кроком пішов геть.

— Мама! — закричав Вільям. — Мама!

Подобається

#409 в Різне
#82 в Дитяча література
#387 в Детектив/Трилер
#179 в Детектив

Відредаговано: 15.11.2024