Глава 1

Вітаю, любі мої! Сьогодні я зробила останні виправлення і вже через декілька днів презентую вам перший урок моєї потужної танцювальної програми. Я вклала в неї всю себе і хочу, аби кожна чи кожний з вас знайшов в моїй хореографії щось натхненне й особливе. Обіцяю, ми з вами палатимемо під звуки музики, ритми викликатимуть полум’я у наших тілах, а в поглядах вируватиме захоплення. Чекайте. Вже незабаром.

Неочікувано двері позаду грюкнули. Зоя здригнулася від несподіванки, але опублікувала допис на своїй сторінці в соціальній мережі.

- Ярославе, я ж просила не входити до студії, як до себе додому. Хіба важко постукати?

Хлопець підійшов, цьомкнув Зою в голову і присів поруч.

- І не цілуй мене в голову, я відчуваю себе дитиною.

- Ой, ну гаразд! Що в тебе сьогодні за плани?

- А що, є якісь пропозиції?

У Ярослава з’явився такий винуватий вираз обличчя:

- Власне..., ми хотіли піти з хлопцями в більярд пограти. Ти ж не будеш проти, правда?

- А не надто часто ви у більярд граєте?

Ярослав сплеснув руками:

- Та ти що, сонечко! Це просто поки нагода така є. Ти ж знаєш, як я втомлююся на роботі.

Зоя зітхнула і знизала плечима:

- Гаразд. Я звісно хотіла, аби ми разом час провели, але... більярд – так більярд.

На мобільний дівчини надійшло повідомлення і, поки Ярослав розпинався, яка вона в нього золота, Зоя встигла все прочитати.

- Дивно. Ярославе, мені на рахунок тільки-но надійшло чотири тисячі гривень.

- Ого! Це від кого така щедрість?

- Не знаю, написано рахунок поповнено з термінала.

- Ти вже розпочала свою програму, чи що?

- Та ні, через декілька днів планувала. Тим паче перший урок в мене взагалі буде безкоштовний, люди мають побачити та оцінити те, що я їм запропоную. Нічого не розумію!

- Можливо батьки рахунок поповнили?

- Ага, і мене не попередили? Та й навіщо їм це робити? Хіба номером картки хтось помилився?

- Слухай, а може це від таємного шанувальника? Ти знаєш, а мені подобаються такі сюрпризи від шанувальників.

- Ярославе, не верзи дурниць! Напевно сталася якась помилка, вже пізно, але завтра треба навідатися до банку і все з’ясувати.

- Ну й дарма, я б нічого не робив. Гроші надійшли на твою картку, яка різниця чому. Бери й користуйся.

- Добре, що вони надійшли мені, а не тобі.

- Ой, не переймайся! Зробімо краще селфі, дивись, яке в тебе тут гарне освітлення під захід сонця.

- Знову селфі?

- Звісно! Де ти ще такого красеня знайдеш.

Зоя помотала головою і підвелася слідом за Ярославом. Ох і самозакоханим він часом буває.

Дівчина прийшла додому. В тілі відчувалася приємна втома. Зоя любила відчуття після насиченого танцювального дня. Потім зазвичай вона приймала ванну з пишною піною, думала про рухи та постановки, вигадувала нові. Але зараз її відволікли сповіщення, що майже безупинно надходили на телефон. Звук вона лише увімкнула, бо ще тренувалася, коли Ярослав пішов. Дівчина зайшла на свою сторінку в Instagram, її активно позначали на якихось відео..., але не яких саме поглянути вона не встигла, бо зателефонувала подруга Зої.

- Вітаю, Ніко. Як справи?

- Ти серйозно вважаєш, що ми зараз про мене розмовлятимемо?

- Вибач, не розумію тебе...

- Вона тут все-таки вирішила викласти танець, мені нічого не сказала, хоча тобі відомо, як я чекала, а тепер вдає, ніби нічого не розуміє! А я думала, хитрість – то не про тебе.

- Який танець, про що ти, Ніко?

- Танець з твоєї грандіозної програми, на яку ми всі так чекаємо. Щоправда, я гадала, ти спочатку навчатимеш, а вже потім...

- Почекай-почекай, що?! Танець з моєї програми? Вибач, Ніко, але ти щось плутаєш, танців з програми ще ніхто не бачив.

- Знущаєшся? Через двадцять хвилин після твого допису надійшло повідомлення з посиланням на YouTube, а там твій танець. Ще й в описі до відео прохання повторяти та позначати тебе на наших роликах. Подруго, проблеми за пам’яттю?

- Але цього просто не може бути! Я нічого не публікувала і не просила, це якась суцільна маячня!

- Ага. Ти там серед свічок танцюєш і музика ще така...специфічна. До речі, сама її написала? Я завжди говорила, що в тебе хист не тільки до танців. Так, що? Що, зрештою, робити? Мені повторювати танець, чи ти спочатку таки навчатимеш? Зою? Зою, ти мене чуєш?

 Але Зоя просто застигла на одному місці. Вона почула про свічки та музику і її, наче заціпило.

 - Зою! Зою, ти мене лякаєш, що відбувається?

Чергове сповіщення повернуло дівчину до реальності. Вона присіла на крісло і попросила Ніку надіслати і їй те трикляте посилання. У Зої перед очима потемніло, коли вона перейшла за ним і побачила на якомусь невідомому каналі YouTube свій танець, який вона записала майже місяць тому. Ніка не збрехала, власник каналу від імені Зої попросив повторювати її хореографію, додавати відео на свої сторінки у соціальних мережах та позначати на них дівчину.