Свобода

    Вранці сталося все так як і казала бабуся. Прийшли три молоді дівчини. Вони мовчки відвели Анабель в іншу кімнату. Але виникла проблема. Принцесу повели на горище. Віконце там звісно є, через нього можна легко вилізти, проте  дуже високо. Поки принцеса ішла коридором вона встигла вловити музику десь у холі. Цікаво, церемонію планують проводити на вулиці? Добре що Анабель про це не дізнається.

    На горищі було доволі просторо та прибрано. Хоча деякі речі були розкидані. Молоді дівчатка одразу взялися за роботу. Вони допомогли вдягнути пишну весільну сукню. Нафарбували. Потім наказали чекати на них. Весь цей час Анабель намагалась не виказати себе. Що як вони зрозуміють що принцеса задумала втечу!? Замок на дверях клацнув кілька разів. Дівчина не стала чекати. Спочатку вона кинулась до вікна. В думках Анабель розрахувала відстань до землі, а потім дівчина почала в'язати мотузку з різного одягу який валявся тут повсюди. Вона поспішала. Раптом щось загуркотіло. Почулися крики й дзенькіт зброї. Людей там було здається чимало. Це що частина шоу? Часу було мало. Анабель продовжувала в’язати. Коли закінчила то скинула мотузку у низ. Вона виявилась закороткою. Що тепер робити? Подовжити? На це немає часу. Колючка весь час ходив нервово по кімнаті. У нього хоч крила є. Вона могла б розпечатати Колючку, застрибнути на нього й втекти, але це дуже ризиковано. Не вперше принцесі доводиться тікати з вікна кімнати. Якщо вона впаде то принаймні живою залишиться. Може зламає руку, проте не більше. В Анабель був варіант скористатись магією, але цей будинок блокує чари постороніх. Принцеса відчула запах диму.

-Там що пожежа,-здивовано глянула на Колючку дівчина,-Ну була не була.

    Принцеса поволі почала спускатись.

    Тим часом Джек пішов у наступ на Вернона. Хлопчина вивів теж свою армію. Вояки зійшлись у двобої. Моріс кинувся в будинок шукати Вернона. Схоже хлопець намагався сховатися. Гадає що армія сама впорається. Раптом він постав перед принцом з важким мечом у руках.

-Я, здається, не запрошував тебе на весілля.

-А мені запрошення не потрібні,-Моріс кинувся в бій.

    Вернон вправно ухилявся від ударів і коли змучений принц стомився, пішов в атаку. Але Моріс не здавався. Хлопець розумів що Вернон не в силі нашкодити йому.

-Бачу ти підготувався,-зціпивши зуби проказав принц.

-Я знав що ти не залишиш її в спокої.

-Ти розумієш що я набагато сильніший за тебе? І я не дозволю зіпсувати життя Анабель.

-Гаразд,-раптом Вернон зупинився,-Тоді загинемо усі разом.

    Весь будинок запалав. Люди обережно вибиралися з цього пекла. Моріс знову схрестив зброю з Верноном. Їхня лють наростала щосекунди. Полум’я розросталося. Почали падати дерев’яні рейки.

-Я уб’ю її прямо тут,-закричав Вернон.

-Ти ніколи не забереш у мене кохану дівчину.

 Моріс наніс кілька болючих ударів супернику. Хлопчина зашпортався і впав, варившись головою. Вернон втратив свідомість. Проте полум’я не зникло. Принц не міг його погасити.

-Допоможіть,-пролунав жіночий голос з кухні.

    Моріс одразу кинувся туди. Старенька стояла, спершись об стіл. Їй було важко дихати. Принц підхопив її на руки і виніс з палаючого будинку. Навколо жінки одразу заметушилися молоді дівчата. Бабуся ще досі кашляла. Шкутильгаючи, прийшов Мрійник. Вовк трохи постраждав у бійці. Але ця війна здається припинилася. Схоже всі звернули увагу на палаючий будинок. Армія Вернона тихо відступила. Люди короля Фредеріка намагалися полікувати себе. Серед воїнів були знахарі, які одразу заметушились серед поранених.

-Де Вернон?-одразу захвилювалася старенька.

-Залишився в будинку з Анабель,-принц схвильовано підхопився.

-Врятуй його благаю,-заскімлила бабуся.

   Мрійник кинувся в палаючий будинок. Принц послідував за ним. Моріс хотів витягнути Вернона, але не знайшов його. Пройдисвіт утік. Схоже Вернон і Анабель забрав з собою. Вовк розгублено глянув на господаря. Тваринка відчувала дуже слабкий запах принцеси. Це означає що зараз Анабель немає в будинку. Розчарований Моріс вибіг на свіже повітря.

-Де Вернон?-знову підскочила до нього стара.

-Схоже десь дуже далеко. Він утік.

-Це добре,-з полегшенням видихнула жіночка.

-І Анабель у нього.

-Ти врятував мене. За це я допоможу знайти те що ти шукаєш,-звернулася до Моріса бабуся.

-Ви знаєте де Вернон?

-Ходімо за мною.

    Старенька вхопила хлопця за рукав і повела на задній двір. Жінка розгледілась, а потім поставила принца під вікном горища.

-Що це Ви робите?-обурився Моріс.

-Витягни руки уперед,-наказала жіночка.

-Скоро почнеться дощ з принцес. Тепер я більше не потрібна.

    Старенька лукаво усміхнулася й попленталась до молодих помічниць. Дівчатка одразу забігали навколо намагаючись потушити полум’я.

    Моріс слухняно стояв з витягнутими у перід руками. Минула хвилина. Почувся шерхіт. Зненацька рознісся дівочий крик. Анабель гепнулась Морісу просто в руки.