Тоха розпечатав круасан, що лежав під сонцем вже декілька тижнів. Обережно вертячи в руках, роздивлявся його. Наче, налаштовувався, аби з'їсти. Не вірилося, що він насмілиться це зробити, але якийсь час прослуживши в армії, все менше дивувався чудернацькому. Розумів, що перебуваючи на нулі, звичайна їжа, якої вдосталь в тилу, тут напрочуд жадана. Давитися щоденно осточортілою тушонкою і запивати водою - набридає. А буває, що залишений всякої їжі та питва. Особисто я, на переді фронту, часто мріяв про холодну склянку апельсинового соку.
Благо, зараз мали тушонки, галети, воду. Плюс різні смаколики: у мене шоколадка, в Молодого сушене м'ясо, в Шершня капучино, в Койота солодке печиво. Можливо, тому Тоха вирішив, що справа не варта ризиків і їсти зіпсований круасан не варто. Він його загорнув назад в обгортку і поклав на те саме місце, звідки взяв. Мовляв: "Я до тебе повернуся". Краще би задумався, чому цей круасан не зачіпали миші та криси.
- Трясця, ідіоти, вас чому вчили до бойового виходу? Вас вбити за це мало. Як додумалися? - Не стримував емоцій Шершень. Свою злість він спрямував на розрахунок АГСників із п'ятого батальйону, які перебували з нами. - Бевзі, ви навіщо стріляєте з цієї позиції? Як додумалися? Де їсте, там і гадите?
Я спочатку не зрозумів, в чому причина такого галасу, але побратими пояснили - сусідній розрахунок настільки розлінився та знахабнів, що працює з АГСу прямо на нашій позиції. Тим самим, викриваючи всіх і наражаючи на відповідь ворога. А летіло по нам вчора - сьогодні доволі активно.
- Хлопці, я розумію, ви ще молоді, сеча в голову б'є. Чув як вночі з автомата, задля веселощів, в поле пострілювали. Гаразд ще.. Але ж міру треба знати. - По старшинськи добавив Фєдя. Хлопцям з п'ятого батальйону треба відати належне, вони мовчки вислухали зауваження і не заїдалися. Згодом, зібралися розрахунком і на сотню метрів піднялися по лісопосадці, аби підготувати там місця для бойової роботи. Шершень ще довго не міг відійти і злословив на безрозсудливість колег.