115 (В поміч АГС)

Окупанти крили мінами північ нашої позиції. Там де облаштовував собі копанку Фєдя. Коли потужні розриви припинилися, ми одразу загукали до побратима, чи його не зацепило. Отримали збентежену відповідь: "Все добре. Живий".
По частих обстрілах стало зрозуміло - ворог знав, про наше місцезнаходження. А значить і вів цілодобове спостереження. Під небесною блакитю дрон моніторив кожний рух на нашому клаптику лісопосадки. 
Тоха, знову зголоднів, не минуло й двох годин. Вкотре розпитував мене, чи не завалялася в рюкзаку консерва. Одну я відав йому ще рано, іншу з'їв сам. Залишалося декілька упаковок галет і великий снікерс. Поділився галетами, шоколад залишивши на завтра.
Поки, Тоха розпитував Діда та Койота, що в них по запасах їжі, йому в очі впав запакований круасан, що лежав в двох метрах від нашої копанки. Не повіривши власному щастю, він виліз та схопив його. Проте, з розчаруванням прочитав дату придатності, яка завершилася, майже,  місяць тому. 
- Ахаха.. Тоха, цей круасан лежав під сонцем ще два тижні тому, коли у нас був минулий заїзд. Не раджу його їсти. - Реготав Молодий, неподалік облаштовуючи лопатою бліндаж.
Тоха нічого не відповів, крутячи в руках знахідку і напружено думаючи.
- Нехай лежить поруч. Сьогодні не з'їм, а ось завтра - післязавтра з голоду.. - Промовив він, кинувши булочку поруч окопу і опустившись на землю. Дістав бумажний циліндр сигарети і взявся набивати його тютюном.
Зранку, Тоха значно спокійніше вів себе, аніж вночі. Не переконував, що необхідно чим швидше забратися звідси. Невідомо, що подіяло на нього: велика кількість їжі, чи хороший тютюн. Тим паче, воїном він був досвідченим. Застав Бахмут і Соледар. Перед цим з ротою виконував бойові задачі в Луганській області. Просто, війна його надзвичайно виснажила. І психіка давала збої.