111 (В поміч АГС)

Я поклав цинк у заглиблення в землі і став шукати вільний окоп. Це виявилося задачею із зірочкою. Попадалися або зайняті, або викопані нижче коліна. Більш - менш прийнятний знайшов на іншій стороні лісопосадки. Він був тісним та викопаним по бедро. Проте, з того що побачив, це найкращий варіант. Якщо втиснуся, то зможу сховатися весь.
Від пройденого кілометражу, мій одяг весь просяк потом. І примостившись на сиру землю, швидко втямив, що вже настала осінь. Мерзнеш швидко, особливо коли в самій футболці. Взявся шукати очима навколо, що можна покласти під сідниці і ноги. У накиданому сміті поруч знайшов картонки, проте це не сильно допомогло. Тіло все одно пробивали дрижаки.
Руки горіли болем, особливо в ліктевому згині. Масажуючи їх, надіявся, що біль до ранку пройде. Адже мені потрібно старанно попрацювати лопатою, якщо планую вижити. 
Біль та холод, розрив снарядів на Сіднеї і через поле похмура, невідомо чия лісопосадка, загнали мене у відчай. Я на пів - лежачи відкинув голову назад і думав про сім'ю. Про те, що вони зараз роблять. Про те, що вони і гадки не мають, в якій я складній ситуації. На вістрі смерті. В повній безвиході. Думав про те, як ми раніше збиралися за сімейним столом і проводили в розмовах час разом. Зараз це лише спогади і то з минулого життя. 
Я відчував себе не лише фізично в ямі, а й психологічно. Це трапилося, вперше за весь час на війні. Вона надзвичайно інтенсивна і жорстока. Людина на ній хутко вигорає, немов, сірник. 
Аби це не було передчуттям..
- Назар, ти чого тут лежиш? Вставай, я тобі покажу нормально виритий окоп. - Мої важкі роздуми перервав Рома. - Там за полем ворог, тут небезпечно знаходитися. - Добавив слідом.
Почувши, що мої попередні здогадки про близьку присутність ворога виявилися правдивими, я піднявся, взяв рюкзак і пішов за побратимом. Не подалік свого бліндажа, він показав мені викопаний в ріст людини окоп, ще й застелений спальником. І байдуже, що він був болотяного кольору. Спальник настільки теплий і зручний, що подумалося, тут спав якийсь заможний окупант.
Через двадцять хвилин почала підходити група, яку заводив Шершень. Благо, всі дібралися живі та здорові. Лише декілька чоловік, не змогли дотягнути цинки і покинули їх на Сіднеї. Рома попросив мене та Молодого піти з ним забрати вантаж. Як не хотілося, але боєкомплект необхідний на позиції. Знову, перемагаючи біль в коліні, я пошкутильгав вниз. Швидко втративши двох побратимів з виду. Уважно прислухаючись до звуків в небі та дивлячись під ноги.