108 (В поміч АГС)

- Ми зараз пройдемо цю посадку і при повороті на "Сідней" не гальмуйте, а краще біжіть. Ворог пристріляв цей клаптик та може чекати на нас. Далі рухайтеся суто по протоптаній стежинці за мною, навколо все заміновано. Крок вбік - мінус ноги. - Давав нам настанови Рома.
Слухав його і не уявляв як зможу виконати захід на позиції. Попри велику втому, неспроможність тягнути далі вантаж і ймовірні багаточисельні небезпеки. За міни на Сіднеї я добре знав. Адже, ще вчора в день заходив сюди з евак - групої забирати залишки розвідників з дев'ятої роти. А декілька днів тому, тут на мінах підірвалися наші хлопці.
- Все, я пас. Мені треба перепочинок. - рішуче промовив Юрист. Піднявшись із землі і направившись в середину лісопосадки, шукаючи там копанку. - Я дочекаюся Шершня і прийду з ним.
Юристу ніхто і слова не сказав, адже гнатися було досить важко. А позаду йде група повільніше. 
Я в свою чергу вирішив продовжувати рух. Поправив амуніцію, рюкзак, прикусив антену рації і пішов за Ромою та Молодим. Рома один з двох своїх рюкзаків залишив Юристу, натомість разом з Молодим взявся за станок АГСу. Я намагався не відставати, перекладаючи цинк в руках і шукаючи зручнішого його положення. Проте, ті самі яйця, тільки в профіль.
Дібралися до повороту ми за п'ять хвилин. Там, трохи осторонь, на дорозі лежав труп російського військовослужбовця, котрий висох немов мумія. Наші, як правило, гидували торкатися окупантів. Так і залишаючи їх під відкритим небом і на землі, якої вони так хотіли.
Обійшовши мерця, прискорився, надіючись що не звалюся в котрусь з ям, утворену від прильоту. Цей поворот був схожий своїми міні - кратерами на місяць, що відсторонено дивився на нас згори. Біжучи і перестрибуючи через гілки та ямки, я в напрузі очікував, коли перший снаряд ляже поруч.