106 (В поміч АГС)

В купі речей біля дороги я схопив свій рюкзак, взяв чотирнадцяти кілограмовий цинк із боєприпасами для АГС та пішов за поводирем. Ним виявився Рома, товариш з котрим призивався з Луцька. Він вже бував на потрібній нам позиції, яка називалася Париж. 
- Блін, мужики, швидше розбирайте речі і йдемо. Чого чекаєте! - Закричав він, тягнучи на собі два рюкзака. 
Я був на рації і значить мав перебувати з відділенням. Раптом хтось затрьохсотиться чи задвохсотиться, або ж командування внесе корективи в завдання. Пройшовши до двадцяти метрів, спинився та обернувся дивлячись як хлопці намагаються віднайти своє в темряві. Фєдя мучився з розкладними ношами. Вони випали із чохла та розчепірилися. Як побратим не пробував їх скласти, з пересердя лаявся, нічого не виходило. Плюнув та сказав, що завтра за ними повернеться по дню.
- Єті, йдемо, не стоїмо. Замикаючим буде Шершень. Він на рації теж. - Мов би, прочитав мої думки Рома. 
Не маючи ніякого бажання стовбичити у скупченні, я послухав поводиря, обійшовши лісопосадку і попід полем попрямував на південь. Моментами обертався, розуміючи що переважна більшість групи значно відстає. Незабаром перестали долинати їх голоса. 
А в цей час, навколо в поля і лісопосадки активно била ворожа артилерія. Нам в тил, в окопи на возвишені прилетів пакет граду, рясно розтинаючи ніч спалахами. Це було жахливе видовище, але в той час воно заворожувало. Смертельна симфонія війни.
Зрозумів, що наші просунулися вперед, порівняно з минулим разом як тут бував. При чому на декілька кілометрів як мінімум. Два тижні тому, міномети ворога нас розбирали б одразу ще при спішуванні біля початку лісопосадки. А зараз я крокую до десяти хвилин біля поля і падав від свисту на землю лише декілька раз. І то пролітало мимо. 
Вперед відірвалося п'ятеро людей. З мого відділення був лише я і Койот, інші з розрахунку АГС. Койот ніс два цинка з кулями 5.45 для автомата Калашнікова. Хоча, йому було під п'ятдесят років і воює він з часів АТО, проте сили мав багацько. Не кожен молодий з ним потягається.
Всі інші мої відстали. Радів, що з ними командир розрахунку АГС Шершень. Він ради дасть, а щось трапиться, то по рації вийде на мене і Рому. Я ж планував занести свій вантаж і повернутися, допомогти тягнути тим хто позаду.