103 (В поміч АГС)

Ми прийшли на КСП восьмої роти. Познімали рюкзаки, броню і сіли чекати подальших вказівок. Нам запропонували випити чогось гарячого і я попросив зробити маккофе. Поруч сидів Фєдя, жуючи яблуко і розповідаючи про чергову книгу, котра його зацікавила. Я слухав не уважно, киваючи та вставляючи універсальні фрази, більше налаштовуючись на бойовий вихід.
Взагалі, Фєдя унікальна людина. В нього щира та глибока любов до філософії, історії, мистецтвознавства і список наук можна продовжувати далі, доходила до фанатизму. На розбір окремої глибокої філософської теми, він міг виділити буквально день і отримати від цього велике задоволення. Багато зусиль і коштів виділяв на поповнення власної бібліотеки, плекаючи її як дитину. І це все при тому, що освіту мав середню спеціальну і в мирному житті працював на важких фізичних роботах. Його життя зовсім не балувало, проте час для пізнання завжди знаходив.
Так ось, чергове заглиблення у філософську тему Фєді і мої роздуми про майбутнє, перервав командир восьмої роти з позивним Чилі. Він натхнений геніальністю бойового задуму, котрий власноручно розробив в своїй голові, носився по дворі, в руках тримаючи ручку та зошит. За ним по п'ятам старшина та замполіт. Нас, виконавців геніального задуму, особливо й не помічав. 
- Плани трохи змінилися! - Вигукнув Чилі. - Я зараз назву п'ять людей, хто сьогодні поїде на вихід з сьомої роти: Койот, Шахтар, Єті, Нєфор (він же Фєдя), Тоха. Всі інші в резерві, бути готовими в найкоротший час зібратися та виїхати на підмогу.
З моєї сьомої роти в дворі зібралося близько дванадцяти солдат. Дехто, кого не внесли в список, почали скаржитися, навіщо їх смикали на ніч, інші, навпаки, зраділи, забравшись подалі від очей командирів.
- Що від нас вимагатиметься? - Не витримавши, наполегливо спитав Тоха. - Наскільки часу ми виїжджаємо та що брати з собою?
- Мужики, ваш командир на виході буде Шершень, слухайте його. Беріть їжі і води на декілька днів. Боєкомплекту багато не треба.
Хоча б, щось прояснилося. Що старшим в нас буде АГСник Шершень, це хороша новина. Тим більше, я з ним пересікався на фронті. Йому можна довіряти, він чітко розумів свою справу. 
В сусідньому дворі прилетів ворожий снаряд. А потім не подалік через декілька хат ще і ще. Це заставило нас поспішати. Ворог ціленаправлено гатив по нам, значить в темному небі висів його безпілотник. В загальній суматосі я отримав рацію, всі інші навідріз відмовилися від неї. Не любив таскати її за собою, хоча розумів зв'язок необхідний і хтось має відповідати за нього.
Ми ледь втиснулися в переповнений боєкомплектом кузов пікапу. Тримаючи один - одного за броніки, аби при русі, ніхто не вилетів за борт. Вдодачу, до нас спромігся втиснутися парубок з розрахунку АГС, з позивним Молодий.
Мов, індуси на потязі, перебуваючи в незручному, хиткому положенні, гонимі у відносному тилу ворожою артилерією, вирушили в ніч на бойове завдання.