99 (Перший бойовий вихід)

В щільній темряві привели групу солдат на позиції. Двоє з них оступилися та попадали в окопи, хоча ми попереджали, що нарито біля самої дороги. Пощастило, ніхто не забився і в суматосі не натиснув на курок. 
Чаклун допитувався хто з новоприбулих командир, коли на півночі лісопосадки, знизу з яру почувся одиночний постріл. Дехто помітив в хащах спалах. Ми різко понизили силует, попадавши на землю. 
Пострілів більше не прозвучало.
- Мужики, хутко застрибуйте в окопи які знайдете. А там розберемося. - На одному подиху випалив Чаклун. - Доречі, ви вже почули, сюди щоночі ходить якийсь ненормальний з тої сторони, раз вистрілить і забирається геть. Можете спробувати підловити його.
Чаклун, не без зусиль, все таки допитався хто головний з групи. Ним виявився чоловік за сорок років, широкоплечий і низькуватий, з позивним Будівельник. Ми йому пояснили де знаходяться окопи на позиції, де поставлені саперами міни мон - 50 і як привести їх у дію. Також, розказали навколишню обстановку, яку спостерігали ці два дні. Не забули, ще раз згадати ворожого упиря, котрий вправно підкрадається, аби вистрілити одну кулю і втікти.
На цьому задача Чаклуна була виконана, забравши з собою відділення, він попрямував на початок лісопосадки, а далі на евакуацію. Натомість, я і Кіт лишилися, щоб переночувати з новоприбулими. Раптом щось вони забудуть із сказаного, або їм потрібна буде підмога.
- Ви ж нацгвардія? - Поцікавився один з трьох чоловіків, з яким сидів в командирському окопі.
- Так. - Відповів я.
- Нам наш ротний сказав, що тут у всю нацгвардія штурмує, пробивається вперед. Обманув? 
- Ні, наша сьома рота дійсно штурмувала і відчутно понесла втрати двохсотими та трьохсотими. Зараз ми на відбитому сіли в оборону. Ось, ви нас міняєте.
- Тут, казали жах. Правда? - Притишеним голосом, ніби боячись, почути відповідь спитав інший солдат.
- Тут відносно нормально, головне вести себе правильно. Відповідати вогнем, тільки, коли бачиш ціль і коли вона на підході.