97 (Перший бойовий вихід)

Я повернувся в окоп до Фоми і на пів - лежачи вперся об земляну стінку. Уважно прислухався до навколишнього. Знову, другий вечір поспіль темрява, хоть око виколи. Зате, навколо, лісопосадка буяє звуками. І серед них я звично чую як хтось підкрадається. Декілька обережних кроків і пауза, наступні декілька кроків. Мої руки самі тягнуться до горла. Долонями повністю закриваю шию. 
Я в житті ще не бачив таких смолисто - чорних вечорів, як за два останні дні на цій позиції. Надіюся, що як вчора, незабаром розвидніється. Надіюся, що жахливі картинки які малює мій мозок, невтіляться у реальність. А поруч починає сопіти Фома. Він легко відмикається і таким чином береже собі нерви.
Ще десять хвилин темної безодні і зліва вгорі я бачу червону крапку, що рухається. 
- Мужики, не лежимо, збираємся.- Чутно знервований голос Чаклуна. Він з єдиним нашим нічником повернувся з переду посадки.
Я буджу Фому і кажу, що йому пора. Відділення вже збирається на вихід. З шести залишаємося ми двоє з Котом. На поспішні збори побратимів дивлюся із світлою заздрістю, незабаром, вони опиняться в безпечному місці. Зможуть видихнути, подзвонити рідним та виспатися. Легкої їм дороги. 
Ми з Фомою на доторк мацаємо автомати, аби як це часто буває ними не помінятися. Мій зі старішим, ще радянським пояском, у Фоми він сучасний, двоточковий. Побратим вголос жаліється, що не можна ввімкнути ліхтарик в непроглядній темряві. Йому зовсім не хочеться залишати згадок про себе в цьому пекельному місці. Хоча, як це часто буває, щось та й забудеш. Мовчу про те, наскільки більше візьмеш з собою, те що одразу не відчуєш на плечах.
Мені і Діджею Чаклун сказав виходити з лісопосадки, стежкою що вела на північ. Там потрібно зустріти Кота із групою солдат ЗСУ, що нас міняли. Нашого побратима довго не було і це означало, що більшість всього він заблукав. А так на ґрунтовій дорозі поміж полем і лісопосадкою, можливо, він нас побачить або ми його.
Завдання доволі просте, але навколо темрява досі не відступала. Благо, я вже бачив невиразні силуети дерев поруч, хоча цього було недостатньо. Судячи по тому, як впевнено покрокував вперед Діджей, він зараз бачив набагато краще. Я ж топтався туди - сюди, підтверджуючи своїм прикладом вислів: "Заблукати в трьох соснах".