95 (Перший бойовий вихід)

Стоячи біля кулемету, я дивився на затягнуту димом лісопосадку. Дим забивав легені і від нього вертілася голова. Гадав, це навмисний підпал чи внаслідок влучання одного з тисячів снарядів, що рясно падають навколо. І якщо навмисний підпал, вдіяла наша чи ворожа сторона? Хто б це не був, але ефект відчувався. Вже картав себе, що не взяв в рюкзак протигаз.
- Фома поцинкуй, а я перепочину. А то втрачаю пильність і пропущу кого. 
Побратим одразу замінив мене. Я сів на дерев'яний ящик на дно окопу і дивувався наскільки тіло розбила втома, вдодачу до їдкого диму. Шия не витримувала ваги каски і тому голову спирав об земляну стіну чи клав на долоні. А про себе питав: "Коли ж це завершиться? Коли виберуся з цього гиблого місця?". 
Незабаром, хлопці з позицій на початку лісопосадки принесли пак води. Чекали їх в обід, а вже було біля шістнадцятої. Відділення - всі як один припали до бутилок і напилися досхочу. Я із задоволенням відчув життєвонеобхідну вологу, котра розходилася тілом. Все таки цінність води не можливо перебільшити. 
З дещо піднятим настроєм, дістав з рюкзака початий вчора шоколадний батончик і через силу доїв його. Розумів, що нехтувати їжею безросудно. На фронті може трапитися всіляке, а тіло без енергії не зможе діяти у повну силу. Тому, відкрив вдодачу пакет сухпая і запихнув в себе третину гречаної каши з м'ясом. 
День неспішно згасав. Ворог вже звично в цей період активніше почав обстрілювати українські позиції. Осколки падали і шипіли в декількох метрах від мого окопу. Якби не густа зелень, то б справи нашого відділення були більш плачевними. Вдодачу, Чаклун дав команду всім перебувати в бойовій готовності, мовляв підходить ворог. Заявив таким впевненим тоном, що я вже подумав, в нього запрацювала рація і командування підказує обстановку з безпілотників. 
Знову взяв сектор обстрілу з дев'ятої по дванадцяту годину. Нахилився так, аби максимально зменшити силует і взмозі візуально контролювати підходи. Пересвідчився, що гранати і кулі поруч.  
- Єті, уважніше дивися на висохлий рівчак в своєму секторі, росіяни можуть по ньому підповзти. - Похлопав мене по плечі Фома. 
Я дослухався до нього, проте проблема в тому, що рівчак достатньо глибокий, аби лежачи ворог підповз непоміченим. І міг заприсягтися, що чув, наче хтось повзе там.